Роман Коваль
Багряні жнива Української революції

100 історій і біографій учасників Визвольних змагань

Несмертельна зустріч зі смертю
(Розповідь богданівця)

24 січня 1918 року богданівець Олександр Фещук стояв із козаками у заставі на розі Олександрівської та Московської вулиць коло заводу “Арсенал”.
На імпровізованій нараді з командиром автопанцерника “Чорт”, який щойно підійшов із боку Хрещатика на допомогу, ухвалили йти в протинаступ. Панцерник звернув на Московську вулицю і почав із двох кулеметів кропити по більшовиках, що поховалися у дворах. А Фещук із козаками, озброєними кулеметом, із криком “Слава!” кинувся в атаку по Левандівській вулиці.
Козаки думали, що більшовики зустрінуть їх кулями, а тих як вітром здуло.
По дорозі Олександр вирішив на хвилю заскочити до свого помешкання. На подвір’ї він зіткнувся з двірником. Той стиха мовив, що в помешкання йти зараз небезпечно.
Та що не зробить безпечна молодість! Не звертаючи уваги на попередження, Фещук швидко побіг до покою, де мешкав.
Коли прочинив двері, побачив невідомого в сірій шинелі з рушницею напереваги.
– Якого полку?! – не розгубившись, тоном командира запитав Фещук.
– А ти каково?
– Я – богданівець.
– А я – бальшевік!
Фещук миттєво відвів лівою рукою його рушницю, а правою вхопив свій пістоль і крикнув:
– Віддай зброю!
А більшовик, не випускаючи рушниці, зі здивуванням і ніби з докором мовив:
– Таваріщ, ти ж адін!..
Фещук інстинктивно глянув ліворуч і побачив ще двох червоних, що навели на нього свої рушниці. Недовго думаючи, богданівець застромив пістоль за пояс і, подаючи більшовикові руку, сказав миролюбно:
– Товаріщ, разойдьомся!
І, повернувшись, мовчки вийшов.
Постріли не пролунали.
Богданівець, радісний, що вдалося уникнути смерті, знову біг до бою. Його проводжав здивований погляд двірника.

до змісту книги Роман Коваль Багряні жнива Української революції