Є художники, які повчають. Полотна інших намагаються заманити підсоложеним кiтчем, або, навпаки, хизуються елiтарнiстю. І тiльки митцi високого ґатунку  мають смiливiсть довiрити себе всього глядачевi, пiдтягуючи   останнього до власного рiвня. В таких випадках зустрiч з творчiстю стає святом.
Я думала про це в залах  Канадсько-української мистецької фундації на вулицi  Блюр,2118-А у Торонто, де завтра вiдкриється виставка творiв севастопольського графiка Ярослава Миськiва. Кожний, невеликий за обсягом, аркуш графiчної роботи стає вiкном у зачарований свiт, створений рукою Майстра непересiчного таланту й майстерностi.
А починалося все в маленькому селi, в Тернопiльськiй областi, де рiс тихий, замрiяний, ласкавої вдачi хлопчисько, який понад усе любив малювати.  А   вирiсши, вирушив на навчання до Львова, в Державний інститут декоративного  та прикладного  мистецтва. В той час в цьому закладi не просто викладали  основи малярства чи  рiзьб'ярства, там панував дух вiльнодумства, пошуку заборонених контактiв із захiдним свiтом, потягу до всього передового.   Незважаючи на гнiт соцреалiзму, тут точилася непомiтна, але постiйна боротьба за вiдродження нацiональної iкультури й нацiональноi ідеї.
Причому не в примiтивному "гопаково-шароварному" розумiннi, а в кращих традицiях української творчої iнтелiгенції початку нинiшнього столiття.
Далi - роки пошукiв себе, свого мiсця, своєї мелодiї в багатоголоссi сучасного українського образотворчого мистецтва.
- Пiсля закiнчення iнституту мене, як тодi було заведено, вiдрядили працювати до Севастополя.
Я їхав з твердим переконанням: на пiвднi менi нема чого робити.
Вiзьму довiку про те, що роботи для мене не знайшлося, й вернуся додому. Але приiхав до мiста, вийшов до моря, побачив скелi на березi, вiдчув, як б'ється солона хвиля - і в серце моє зайшло українське Причорномор'я , аби стати любов'ю всього життя, - згадує митець.
Справдi, тепер вже важко уявити художника Ярослава Миськiва без галереї  епiчних образiв, навiяних античною землею півдня України. Над каменем і водою, на тлi безкiнечного моря й неба, мiж стiнами стародавнiх храмiв і вибiлених сонцем  колон сяють обличчя античних Афродiт i Зевсiв. Вони зависають в повiтрi, бринять недосяжним маревом, скочуються в сiру гальку південного узбережжя Криму, щоб змiшатися з землею, що стане колискою української культури. Саме пiвдень з його античним минулим єднає Україну з загальноєвропейською культурною традицiєю. Без південного  Причорномор'я не мурували б закони вольностi чорноморськi козаки, не складали б чумаки своїх тужливих пiсень, не прибували б на кораблях під вiтрилами з Італії поважнi архiтектори будувати у Львовi Площу ринок i каплицю Боїмiв. Не випадково так органiчно зринають в графiцi художника постатi героїв Еллади поруч зi сновидiннями про казака Мамая...
Крим став класичною темою творчостi Ярослава Миськiва, сформував унiкальну манеру художника. Адже приїхав він сюди з безцiнним багажем декоративної школи Захiдної України, славетної тяжiнням до складної композиції, увагою до подробиць, насиченим кольором. На пiвднi, навпаки, з минулого столiття мiцно вкорiнилася школа українського імпресiонiзму з її красою несподiвано зупиненої митi, невловимими свiтловими ефектами,  розкутою манерою зображення. 3 часом чисто пiвденне бачення прекрасного в буденному, вiддаленiсть вiд полiтичних гасел дня й модних тем визначили етичне кредо митця. Прискiпливий, "інженерний" пiдхiд до побудови композицiї, милування точно вивiреною деталлю зробили його творчий почерк унiкальним. У графiчнi листи Миськiва можна вдивлятися годинами, вiдкриваючи все новi й новi образи, асоцiації, закодованi алегорiї.
Втiм, в часи розвинутого соцiалiзму вiдсутнiсть полiтики сприймалася саме   як полiтичний меморандум. Немає в роботах художника щасливих посмiшок   переможцiв  змагання за комунiстичне майбутнє - все зрозумiло: "хто не з нами, той проти нас". Показова робота, на якiй з обличчя історичної севастопольської гаванi рукою митця "стертi" риси сучасностi - захаращений  берег, плями оливи на водi, гармати вiйськових кораблiв. Протест художника  проти екологiчного й полiтичного забруднення рiдної землi аж нiяк не сприймався владою.
Як i багатьом iншим, Миськiву роками не робили замовлень, не приймали   до Спiлки художникiв, не допускали до престижних виставок, звинувачуючи  в  сюрреалізмі та всяких інших "грiхах". А якже, на гравюрах Миськiва камнi на березi моря обертаються жiнками-красунями, з човна, що стоїть на пiску, гучно вихлюпуються хвилi, гiлки сплiтаються в мости, а мости тримаються в повiтрi, наче крила. Та й технiка теж дивувала, бо  ж була - не як  у всiх.
Вiртуозностi графiки не можна не дивуватися. За легкою пластикою образiв важко уявити, скiльки годин доводиться схилятися художниковi над металевою пластиною, коли точним доторком хiрурга прорiзає вiн її поверхню, аби нанести павутиння лiнiй. Волею митця воно перетвориться на зображення, перейшовши потiм складний процес травлення хiмiчними речовинами. Малюнки олiвцем офорти Миськiва нагадують графiку корифеїв середньовiччя - невипадково художник надзвичайно популярний в Захiднiй Європі, де давно завоював репутацiю "українського Дюрера". За власним визнанням, на нанесення лiнiй на поверхню площею в один квадратний сантиметр митець витрачає кiлька годин. На закiнчення однiєї роботи необхiдно кiлька мiсяцiв, безлiч iнструментiв, якi Ярослав виготовляє сам, беручи за основу знаряддя дантистiв, особливо заточує голки. Але,коли настає момент втирання фарби, художник виконує цю операцiю тiльки  рукою: нiщо не замiнить шкiри. За кiлька примiрникiв друку поверхня долонi стирається: прокресленi голкою лiнiї гострi, як лезо.
Художник переривається на кiлька днiв, коли з руки починає текти кров.
Хоча саме поняття естамп (воно вмiщує лiтографiю, лiногравюру й офорт) і несе в собi значення тиражування, вiдбиткiв з однiй пластини в Миськiва небагато.
Осторонь стоять меццо-тинто й аква-тинто Миськiва. Так, як вiн, цими старовинними технiками сьогоднi володiють лише кiлька художникiв в Європі й Японії.
 Меццо-тинто виконується на улюбленому Ярославом металi - теплiй, червоно-золотавiй мiдi.
 Спочатку поверхню розрихляють голками, потiм полiрують там, де мають лягти свiтлi плями. Меццо-тинто дає можливiсть добитися нiжних, майже невловимих переходiв темряви в свiтло, й навпаки.
 Невипадково саме цiєю мiдiєю найчастiше користується Ярослав Миськiв, аби вiдтворити на паперi тепле дихання прекрасного жiночого тiла,прохолодний блиск таємничого черева мушлi. В севастопольського художника з Тернопiльщини мушлi шепочуть улюбленi ним мотиви  сивого морського узбережжя.
Аква-тинто лягає на лист дрiбним, сухим і сипучим кримським пiском: на поверхню цинку висипають канiфоль і нагрiвають її в печi. Розрахунок має критичне значення: двi секунди - i сотнi тисяч зерняток запiкаються ясним небом, шiсть - розливаються чорною водою. А далi примхливі й легкi лiнії розбiгаються й сходяться, аби  застигнути  сухим ламким будяком на вiтру, стрючком гороху над давньогрецьким амфiтеатром, людською постаттю в небi, гiлками в водi...
Завтра митцевi аплодуватиме українське Торонто, дякуватиме за подароване свято,що надовго залишиться з усiма, хто вiдвiдає двотижневу експозицiю. Схилимося з пошаною й ми з вами. Браво, Майстре!

Світлана ВИШТАЛЕНКО,
("Міст", Торонто)

до галереї