“Зупинена мить”... Зрозуміла річ, в дійсності час ніколи не зупиняється. Час “летить”, застигає і ллється гречаним медом або викривляється і спотворюється славнозвісними “м’якими” годинниками Сальвадора Далі і тоді розумієш, що не може бути в кожній годині 60 хвилин, і кожен відчуває час по-своєму. Це стосується і тих рідкісних хвилин, які ми проводимо біля творів талановитих майстрів.
Саме таким майстром є севастопольський фотохудожник Микола Пляшечник. В його доробку і Золота медаль Всесоюзної виставки 1970 року,  і 4 дипломи І ступеню на Всеукраїнських виставках фотографів-професіоналів, і численні відзнаки творчості на різних конкурсах. А почалось все просто.
До 8 класу хлопець з села Грабарівки Пирятинського району що на Полтавщині захоплювався лише малюванням. Потім в скрині знайшов батьківський фотоапарат і головним в житті стала фотосправа.
Своєрідна техніка Миколи Пляшечника робить його світлини несхожими на фотографічні зображення  - перед вами вже витвори іншої якості, що поєднують точність знімка з майстерністю живописця. Будь-яка світлина - це цілісне художнє висловлювання, що доводить тезу про можливість розкриття все нових  до цього  незнаних граней, навіть в рамках одного жанру.
На світлинах Миколи Пляшечника ми бачимо гармонійні поєднання світла й тіні, древнього і новітнього,  моря і гір. Вони не раз викликали захоплення глядачів  на міжнародних бієнале в Іспанії, Польщі, Нідерландах, Португалії, Чехії, Словаччині, Кореї знайомлячи їх з краєвидами Херсонесу, Севастополя, Криму, України.
Художні роботи маестро сприймаються як проріз в стіні, через який погляду відкривається інший світ, інший простір. Темна чи світла рамка, якою користується  митець, магнетизує глядача, допомагає очам його не блукати  місцями, що не мають сенсу. При цьому ми розуміємо, що рамки кадру - це лише умовні його кордони. До речі, бездоганність зображення рамок на світлинах митця ввела в оману навіть одного з найвідоміших професіоналів України, який, вважаючи, що вона приклеєна, намагався нігтем перевірити це...
Світлини Миколи Пляшечника об’ємні і багатогранні. Тут і глибока закоханість в мистецтво, розуміння і відчуття його, експресія, своєрідне бачення світу. Виразність та об’ємність світлинам надають хмари. Їх пишність, плавність або, навпаки, розірваність надають фотороботам певного емоційного стану.  І це не раз підтверджували численні володарі цих перлин краєвиду в приватних чи державних колекціях. Майстер пейзажу досяг такого рівня, що його світлини можна безпомилково відрізнити серед безлічі фото інших авторів, бо він домагається більшого, ніж професійне відображення реальності. Вода, скелі, величезні стовбури дерев з їх фантастичними структурами створюють цілі симфонії з своїм настроєм, внутрішнім звучанням. Рідко що порушує  ідилію...
Споглядання краєвидів на світлинах пана маестро викликає природнє бажання побувати в тому чи іншому райському куточку України. Перенесена із повсякденного світу в світ чорно-білого чаклунства первинна форма втрачає свою буденність, стає приводом для того, щоб виявити нові враження від звичних речей.  Митець вміє знаходити в чистоті спокійної   композиції щось надприроднє і з насолодженням занурюється він  і кличе за собою глядача в метаморфози окреслень, абрисів, світлотіней. Сприйняття митцем оточуючого світу  природнє і разом з тим академічне .
Високий фах фотомайстра визнається і колегами, і науковими працівниками, і пресою. Всеукраїнський часопис “Світло і Тінь” присвятив дві сторінки для презентації широкому загалові творчості севастопольського фотохудожника.
Газети України залюбки друкують твори Пляшечника. Краще ж мати оригінали, бо від них струмує енергія передана негативом, що був свідком прекрасного, енергія творця, який віддав її на створення світлини. Де б і що б не знімав пан Микола - в  Грузії  чи  в  Прибалтиці, в Карпатах чи в Криму - його світлини несуть в собі національну  ментальність і колорит.
Микола Пляшечник - наш просвітянин. Він був делегатом Конгресу української інтелігенції від Севастополя, що проходив у Києві. Багато сил, часу і вміння спрямовує на відображення життя української громади міста, визначних діячів культури, політиків і взагалі наших сучасників.
... Чистенькі й безгрішні аркуші фотопаперу лежать в тихому чеканні моменту доторку майстра, що чаклуванням і делікатними тональними градаціями  надасть їм сенсу і духовності.
Зачарований сам і зачаровуючий інших, провідник в світ прекрасного Микола Пляшечник перебуває в розквіті творчих сил. І нехай вони - духовні і тілесні - примножаться в справі осягнення Гармонії!

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ
"Дзвін Севастополя", січень 1996
"Флот України", 17 лютого 1996