ДВІ НОВІ КНИГИ МИРОСЛАВА МАМЧАКА

Пам’яті екіпажу ескадреного міноносця «Завидний», який першим підняв Український національний прапор над Чорним морем, присвятив свою нову книгу «Чорноморський флот. Курсом до України» дослідник історії, ветеран ВМС України, капітан 1 рангу Мирослав Мамчак. Разом із нею він презентував збірник документів «Військово-морське будівництво в Україні у XX ст.», куди увійшли архівні документи і джерела Севастопольського державного архіву, які розкривають події навколо процесу військово-морського будівництва в Україні протягом XX століття: рух за українізацію Чорноморського флоту та перехід його під юрисдикцію УНР в 1917-1918 рр., подальші політичні інсинуації, документи і матеріали часу відродження ВМС України та технологію створення флотської проблеми після здобуття Україною незалежності.
Презентація книг відбулася 20 червня 2013 р. у телерадіокомпанії ВМС ЗС України «Бриз», яку він очолював з 1994 до 2010 року і зробив її впливовим інформаційним центром не лише флотського життя та згуртував навколо себе усі українські, державницькі, національно свідомі сили Севастополя.
Автор дослідив процес військово-морського будівництва в Україні на початку і у кінці XX ст. та довів їхню тотожність. Саме на архівній і джерельній базі спростовані численні пропагандистські міфи навколо флоту, впроваджені імперськими ідеологами в свідомість севастопольців і моряків, перемоги, причини поразок і численних жертв, яких зазнали військові моряки і севастопольці в процесі боротьби за Український флот.
У відвертій розмові Мирослав Андрійович навів численні факти недооцінки значення флоту в житті української держави як на початку ХХ століття, так і наприкінці його, і тому використання його в політичних цілях. Тодішній український уряд побоявся взяти на себе відповідальність за флот і втратив його. І цей самий сценарій, що визрів у голові одного з організаторів більшовицького перевороту 1917 р. Лейби-Троцького, був повторений Борисом Єльциним на початку 1990-х років після проголошення Україною незалежності. Якби Кравчук сказав Касатонову: «Командуй флотом, Україна буде його фінансувати», — була б інша ситуація, — впевнений Мирослав Мамчак. Замість цього Кравчук сказав, що нам великий флот не потрібен, що призвело до втрати перспектив служби для великої кількості офіцерів. Виникла маса соціальних питань, які були вміло розіграні професійними пропагандистами. Адже на флоті 73% проголосувало за незалежність України. Після таких заяв їх одразу стало менше.
Пригадав автор і про невдалу спробу керівництва і військовослужбовців ВМС України донести замовчувану правду про історичний факт підняття українських прапорів на кораблях Чорноморського флоту. 5 липня 2008 року у день 90-річчя проросійські сили організували антидержавний виступ, напали на моряків строкової служби і не дозволили встановити на Графській пристані меморіальну дошку.
«Це спроба заткнути рот історії, зробити чорну діру навколо всього, що стосується України в історії Севастополя, зв’язати всю передісторію ВМС України тільки з радянським Чорноморським флотом. Навколо Севастополя багато легенд, які схожі на міфи Стародавньої Греції. Багато героїв, серед яких українців немає. ВМСУ не повинні задовольнятися історіями чужих поразок і перетворювати їх на легенди», — сказав Мамчак.
Основною джерельною базою дослідження стала книга «Військово-морське будівництво в Україні у XX ст. Збірник документів». Більшість архівних джерел активно використовуватимуться під час майбутніх історичних досліджень історичного минулого флоту і доводять, що флотська проблема України тісно переплетена з економічними і військово-політичними інтересами Росії.
Автор розповів, що безплідно звертався до директора фонду Павла Лебедєва, який є міністром оборони України, за допомогою у виданні історичного дослідження про флот. У результаті цієї відмови і наявності вільного часу для роботи в Севастопольському державному архіві народилась ще одна книга. Навіть серед повернутих Москвою документів, які підтримують совєтську владу, вдалось віднайти велику кількість архівних перлин, що відображають військово-морське будівництво Україною на початку ХХ ст. Але досі невідомі всі імена жертв більшовицького терору і це є одним із нагальних завдань істориків. Натомість у місті чимало ганебної топоніміки, яка увічнює імена катів севастопольців — вулиці Пожарова, Островської, Гавена та інших нелюдів. Подібної різні не допустили навіть фашисти під час окупації Севастополя, каже Мамчак. За його підрахунками, Севастополь зазнав найбільших втрат від більшовицької агресії і терору. Але це в місті замовчується. Спотворюються і події нещодавнього минулого — початку 1990-х років.
Автор впевнений, що оприлюднення цих документів може сприяти унеможливленню повторення трагічних подій і помилок минулого, бо флотська проблема в Україні досі не вирішена.
Книги видані невеликим накладом за фінансової підтримки Героя України, народного депутата І, ІІ і IV скликань Степана Хмари видавництвом Севастопольської МО ВСТУ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка і розповсюджуватимуться у бібліотеках міста Севастополя і ВМС України.

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ

"Кримська Свiтлиця" > #26 за 28.06.2013