Доброго дня Вам, шановні добродії!
 
  Дозвольте від імені єдиної на весь Крим українськомовної просвітницької газети «Кримська світлиця» засвідчити Вам щиру повагу і вдячність за те, що почули нас і, дай Боже, відгукнутеся на нашу біду. Прикро, але до сьогодні, 25 січня, ми не отримали від київських чиновників, в чиїх руках доля газети, жодної відповіді - бодай слова підтримки в цю скрутну для «Кримської світлиці» годину. Фінансування й досі не відновлене. Молимося на друкарню і орендодавців, щоби прощали нам, скільки зможуть, ось уже тримісячний борг. Соромно перед людьми за ту безвихідь, у яку загнано газету, а разом з нею наше українське слово, культуру, душу...

  Звичайно, будемо до останнього робити «Світлицю». Люди мають знати, що багато хто з можновладців, котрі в цій ситуації навіть пальцем не поворухнули, щоб навести порядок з фінансуванням газети, готуються до майбутніх виборів. То хіба нам така влада потрібна? Бо ж справа, якщо вже на те пішло, не стільки в оцьому конкретному абсурдному випадку з газетою, скільки в неспроможності влади взагалі виконувати нею ж прийняті рішення. «Кримська світлиця» просто виявилася маленьким люстерком, у якому оця неспроможність відбилася.

  Щиро вдячні Вам, дорогі співвітчизники, за те, що прагнете допомогти нашому чесному газетному люстеркові світити й далі для людей. Будемо раді будь-якій допомозі, бо за 9 років виживання в непростих кримських умовах проблем у газети назбиралося безліч. Але найболючіша на сьогодні проблема - відсутність у «Кримської світлиці» даху над головою. До речі, отих 63-х тисяч гривень дотації, які редакція недоотримала в минулому році, цілком вистачило б для того, щоб раз і назавжди з цією проблемою покінчити. Але про той борг в Міністерстві фінансів України нам порадили просто забути...

  Ми пропонуємо Вам для ознайомлення з кримськими реаліями опубліковані 18 січня ц. р. в номері газеті, що чудом побачив світ, матеріали про «підвальні» митарства «Кримської світлиці». І сподіваємося, що громадою зможемо відстояти українське Слово в не зовсім українській автономії. Уклін Вам за те, що Ви одними з перших підставили під наше рідне Слово своє плече!

  З повагою -
  Віктор Качула,
  головний редактор «Кримської світлиці».
  25 січня 2002 р.

  Тел.\факс редакції в Сімферополі (0652) 29-85-59.
  Дом. тел. (0652) 51-74-08.
  Ел. адреса: wik@swit.crimea.com

   Шановні читачі! Якщо цей номер "Кримської світлиці" таки дійде до вас, знайте, що дякувати за це ми разом з вами маємо тим людям (друкарям, поштовикам), котрі зглянулися над газетою і погодилися ще один раз відпрацювати для неї безкоштовно.
(Про себе ми вже й не говоримо: позичаємо один одному залишки ще торішньої зарплатні, щоб хоч дістатися до роботи...)

  Як не прикро у цьому зізнаватися, але мовчати далі просто несила: вже третій місяць на виробництво єдиної в Криму державномовної просвітницької газети, якій окремим рядком в Держбюджеті України передбачена фінансова допомога, не надходить ні копійки. Кредиторська заборгованість за минулий рік склала 36 тис. гривень. Всього ж редакції недодано за кошторисом 63 тис. грн. — за ці гроші можна було б раз і назавжди придбати для "Світлиці" такий офіс, що не довелося б тепер принижуватися до рівня підвалів... А так — через відсутність власного приміщення і неможливість розрахуватися з орендодавцями будь-якого дня і люди, і техніка можуть опинитися на вулиці.

  Ми неодноразово в останні місяці били тривогу з приводу незадовільного
фінансування газети (власне, всі дев'ять років існування "Кримської світлиці" — одна суцільна тривога). Ми до останнього стукалися в двері усіх київських владних структур, від яких залежить доля часопису, тому вважаємо, що відповідальність за позбавлення кримських українців державномовного просвітницького друкованого слова несуть і вони.

  Руйнувати завжди легше, ніж відбудовувати, в тому числі і газети. Прикро, що на 11-му році розбудови нашої держави ми й досі не навчилися обходитися без руйнувань...

Колектив "Кримської світлиці".
 

  Є такий американський кінофільм — "Непристойна пропозиція" називається.
Напевне, читачі-телеглядачі пам'ятають, що там одній бідній красуні пропонується, здається, за мільйон "зелених" дозволити, скажемо так, переступити через неї...

  Не менш бідній "Кримській світлиці" мільйон ніхто не пропонував, зате
непристойностей — як дьогтю на воротах! Бо як ще можна назвати ті "підвальні" пропозиції (див. на фото) Кримського фонду майна і Сімферопольського міськвиконкому, якими вони відповіли на клопотання голови Ради міністрів АРК Валерія Горбатова про допомогу в розв'язанні проблеми українськомовної просвітницької "Кримської світлиці" з приміщенням?

  Втім, чому дивуватися: у кримських чиновників є хороші вчителі у справі доведення   до непристойної ситуації з державницькою газетою на півострові. Тільки не в американському кіношному Голлівуді, а трохи ближче — у нашому чиновному Києві...

  "І чим вони ото ще не задоволені? Сидять на державному утриманні і ще чогось вимагають!"

  Не раз ми вже чули такі репліки в свою адресу. Не сумніваємося, що знайдуться серед тих, хто читає зараз оці рядки, такі, що звинуватять працівників "Кримської світлиці" і її редактора зокрема у профнепридатності, невмінні виживати в ринкових умовах. Шановні критиканти, тільки вдячні будемо за те, що ви хоч на мить уявите себе на нашому місці і порадите, як просвітницькій українськомовній газеті з непродажною позицією завоювати газетний ринок в російськомовному регіоні. А щоб уявлялося вам реальніше, пропонуємо для ілюстрації умов, в яких роками борсається "Кримська світлиця", ознайомитися з оцим листом...
 

Вельмишановний пане Михайле!

  Ще раз переповідати Вам про проблеми кримського українства немає рації: Ви і очолювана Вами делегація УВКР все побачили на свої очі під час недавнього візиту до автономії. Може, тому журналісти "Кримської світлиці", коли делегація в останній день  перебування в Криму завітала до редакції, й не стали "вантажити" Вас фінансовими, кадровими, транспортними, офіс­ними "болячками" єдиної державномовної просвітницької газети в АРК (ви набачилися тих "болячок" і в українських гімназії та театрі у Сімферополі, і в поїздках по Криму). Тим більше, що кримський прем'єр В. Горбатов напередодні привселюдно пообіцяв допомогти газеті розв'язати проблему з приміщенням.

  І справді, через якийсь час до редакції зателефонували з кримського Рескому з інформації і продиктували аж шість адрес приміщень, які у відповідь на лист голови Ради міністрів АРК (тут Валерій Миронович свого слова до­тримав) Фонд майна Криму та Сімферопольський міськ­виконком запропонували "Кримській світлиці". Окрилені такою увагою, ми поспішили на оглядини. Але... один з варіантів виявився за півтора десятки кілометрів від Сімферополя, інший — це їдальня діючого авторемзаводу — відразу опротестували самі заводчани. З решти ж — а це три підвали житлових будинків (без вікон, з каналізаційними трубами, щурами і т. ін.) та — не лякайтеся! — колишнє бомбосховище — сміялися навіть працівники жеків, коли ми просили їх нам ті "темниці" показати (вони не вірили, що редакції хтось серйозно міг запропонувати такі "хороми" під офіс).

  Отож, не дивуйтеся, шановний пане Михайле, якщо незабаром "Кримська світлиця" з "допомогою" кримських властей почне виходити під новим заголовком — "Кримська темниця". І знаєте, що найболючіше? Що приклад такого зневажливого ставлення до газети, до розбудови нашої державності, поширення українського слова, української культури, духовності в поки що далеко не українській автономії показують... київські чиновники. Бо вже третій місяць "Кримська світлиця" виходить у світ якимось дивом, в
борг, не отримуючи з Державного бюджету України ні копійчини, хоч їй там окремим рядочком передбачена допомога. І скільки ми не билися всі оці місяці об київські кабмінівські, мінфінівські, держкомінформівські, казначейські чиновницькі мури, результат Ви вже знаєте. То чого дивуватися з того, що кримське чиновництво, спостерігаючи за відвертим київським "відспівуванням" єдиного на півострові регулярного українськомовного часопису ("ось як вона вашій Україні потрібна, ваша газета!"), заганяє "Кримську світлицю" в підземелля.

  Ми так і не спромоглися в останні місяці минулого року серйозно зайнятися
передплатною кампанією (як це зробити без грошей, без транспорту?). У нас і досі не укомплектований штат провідними газетними спеціалістами (відповідальний секретар, редактор відділу інформації, репортери), на яких тримається кожне видання: чим заманити їх в редакцію, у якої ні зарплати, ні навіть даху власного над головою нема? І ось так — вже десятий рік...

  Скажете, тільки й можемо, що плакатися? Ні, незважаючи ні на що, ми робимо пристойну просвітницьку громадсько-по­літичну та літературну газету ще й із трьома додатками — дитячим, молодіжним та спортивним: недаремно ж Ваш прес-секретар пан Микола Свінціцький сказав, що "знімає перед "Кримською світлицею" капелюха".
Минулого року газета провела серед кримських школярів овно-літературно-історично-пісенно-комп'ютерний конкурс, аналогів якому ми поки що в Україні не бачили: кримські діти, впродовж року граючи у запропоновану "Світлицею" гру, вивчали українську мову, історію, народні пісні і ще й вибороли для своєї школи сучасний комп'ютер (як нам вдалося в Сімферополі знайти на це спонсора — й досі дивуємося!). У найближчих планах — проведення першого в Криму конкурсу української авторської пісні (Ви ж самі бачили оту призову львівську 12-струнну гітару). І що, все це тепер — похоронити?!

  Шановний пане Михайле! Нам неблизько до Києва. Шукати київської правди звідси, із Сімферополя, справа марна, про що свідчать всі попередні дев'ять років поневірянь газети. Ми благаємо Вас, як голову нашого світового українства, як просто порядну і чесну людину: допоможіть нам знайти хоча б одного, так чи інакше причетного до долі нашого часопису, київського чиновника, покараного за те, що він не виконує закон. Бо Державний бюджет України — це закон. А в ньому "Кримській світлиці" на виживання в непростих кримських умовах визначена якась допомога. І ось цієї допомоги газета вже третій місяць не отримує. Зате чиновництво, більш ніж упевнені, вчасно отримує і зарплатню, і премії, і працює, мабуть, не при плюс 9 - 10 градусах в кабінетах (оту зрізану редакційну батарею, над якою ми з Вами сміялися, що вона все одно не гріла, нам так і не повернули). Ми просто хочемо глянути тому людцеві в очі. От чомусь нам тут, в кримській "діаспорі", наївно здається, що коли ми того людця (тільки не стрілочника!) знайдемо, то будемо хоча б знати, що робити далі.

  Втім, що тут знати: треба просто йти, поки стає сил, творити газету, яка б несла людям хоч щось світле в цьому житті, над чим невеличкий редакційний колектив усі ці роки й трудився. Стільки планів засівалося: видавати дитячий, молодіжний та спортивний додатки в Криму окремими газетами; організувати на допомогу освітянам-українцям ще й педагогічний додаток до "Світлиці"; зробити наш дитячий мовно-комп'ютерний конкурс всеукраїнським; створити на противагу російським шовіністичним державномовну кримську Інтернет-сторінку "Кримської світлиці". Чи збутися їм колись, якщо "погасне" "Світлиця"?
Віктор Качула,
головний редактор "Кримської світлиці".
 
P. S. Пам'ятаєте, шановний Михайле Миколайовичу, під час зустрічі з головою кримського уряду ми дякували В. Горбатову за те, що Крим, нарешті, виділив кошти на пам'ятник колишньому редактору "Кримської світлиці" В. Миткалику? Зарано раділи.
Кримська прокуратура вбачила в цьому рішенні Ради міністрів автономії кримінал і опротестувала його: мовляв, оскільки "Кримська світлиця" підтримується українським бюджетом, кримський на це не має права.
  То кому ж наші "кримсько-світличні" життя і смерті потрібні, пане Михайле, якому бюджету, якій державі?