Ми живем у повному човні…

ДЛЯ УКРАЇНЦЯ ДИВИТИСЬ ТЕЛЕВІЗОР – ТЕ Ж САМЕ,
ЩО ДЛЯ ЄВРЕЯ – ЧИТАТИ «МАЙН КАМПФ» ГІТЛЕРА

На українському пустирі пасуться всі...
Валентин Мороз, "Хроніка опору", 1970

У минулому році після весняних виборчих політичних жнив настали гіркі жнива українського політикуму з передачею в оренду окремим угрупуванням Криму, Севастополя і самої України. Далі – жнива природні, можливо найважчі, які бувають щороку. Але тільки причетні знають про наступні щорічні жнива – відмивання доларів, євро та гривень, які потрапили не дуже чесним шляхом до їх власників – восени, під час підготовки новорічних програм в країні особливо панує Чорний Нал, якому із задоволенням служать всі чотири найдревніші професії. Саме вони мають неабиякий зиск від взаємної діяльності, адже ніяких податків з отриманих грубих пачок доларів за діяльність і бездіяльність в скарбницю держави не платять.

Традиційно так склалось, що в Україну Новий рік не приходить взагалі. Календарі, правда, міняють. Але у зв’язку з «Новим Годом». Це встановлене середньовічними німцями свято особливо полюбили творці совєтського народу у 1930-х роках. Як пише Богдан Стебельський, «у боротьбі з традиціями українського народу у Святі Різдва Христового „ялинка" займає головну роль „усування національно-специфічного" та народжування рис культури „спільних для всіх радянських народів"». Зруйнувавши храми, атеїсти замінили духовне Різдво комерціалізованою ялинкою, витіснивши і культ Святого Миколи, і святвечірнього Дідуха. Широко розповсюджувалась думка, що Новий рік – це найнеполітичніше свято. Але з появою телебачення і його поширенням серед населення, воно зовні стало найдешевшим після дротового радіо засобом масової інформації, а, значить, його не оминули сірі кардинали, відповідальні за утримання народу в інформаційному і культурному рабському становищі. Депутати теж поклоняються цьому «золотому тільцю» сучасності, бо комерціалізація цього свята приносить і їм неймовірні прибутки. Адже саме вони не захищають інформаційний простір і дозволяють російським співакам безперешкодно пастись і жирувати в нашій країні.

Бум розважальних програм, які майже повністю витіснили документальні, пізнавальні, дитячі, навчальні і культурні, теж, як бачимо, тісно пов'язаний із грішми. І тут вже, хто платить, той і замовляє музику. А платять власники телеканалів, які ніякого стосунку до України не мають, окрім зрубання на цьому просторі «бабла». Бо в Росії почався хоч якийсь контроль за цими величезними фінансовими потоками, а в Україні його з боку держави ніколи й не було. Саме тому повінь російської попси хлинула на наші інформаційні простори. І, значить, безжально проводять політику російщення на постколоніальному просторі.

І коли таке було, щоб чоловік, який співає гімн України, не лише співав у новорічну ніч російською, а й потім давав тривале інтерв’ю теж російською мовою, а Руслана співала англійською про... повернення до USSR? Навіть знаменитого Володимира Гришка касири «Інтера» примусили співати російською мовою! Таке питання не ставиться щодо любові наших президентів до чужинецького і антиукраїнського явища КВН – бо і Леонід Кучма полюбляв посміятись і потішитись від формату підлабузництва цієї програми. Також радів від систематичних насмішок над хохлами, без яких не обходиться жодна зустріч. Тобто, російська мова – ще не найгірше у цій передачі. Останній КВН у минулому році освятив своєю присутністю Віктор Ющенко. «Ми живем у повному човні», – проспівали на мотив «Бітлз»14 грудня кавеенщики на загалом жалюгідному видовищі так званого «Президентського кубка» і Віктор Андрійович нагороджує «за вагомий особистий внесок у розвиток культурних зв'язків між Україною і Російською Федерацією» громадянина Росії і головного КВКашника Олександра Маслякова орденом «За заслуги» III ступеню (схожу нагороду – орден «За відродження України» отримав офіційно визнаний персоною нон-грата Костянтин Затулін). А формальний привід – 45-річний «ювілей» КВН. Звичайно, надто приємно пишатися українцям, що Ющенко тут випередив Путіна, який через тиждень вручив ордена тому ж Маслякову "За заслуги перед Отечеством", але IV ступеню. Тобто, Україні він значно дорожчий. Таким чином, пріоритети розставлені. Це вже потім, у привітанні українського народу з Новим роком Глава держави твердив, що «Треба усвідомити: Україна – це держава з єдиною мовою, культурою, тисячолітньою історією і власним національним характером». Справді, це є необхідністю для українського політикуму.

Про цей «розвиток культурних зв'язків між Україною і Російською Федерацією» та причину педалювання поняття «дружби народів» яскраво розповів на сайті «Оглядач» Геннадій Бурсов – «відкати» готівкою як вдячність за запрошення російських зірок становлять від 15 до 50 відсотків гонорарів, а головне – вказана схема підтримки Росією своїх виконавців в Україні, метою чого є захоплення інформаційного простору України. Міцний фундамент цієї «дружби»…

Слід підкреслити, що телевізійний показ цього кавеену відбувся саме 7 січня, коли українці святкували Різдво, тобто ще один акт російщення провели невипадково. Бо це ганебне явище ходить пліч-о-пліч із попсою, несмаком, совковістю і власне, безкультурністю. Антиукраїнські хвилі є і в політиці, і в економіці, і, зрозуміло, в культурі. І той факт, що вся країна розвертається і прямує в минуле, телевізор тільки фіксує. А уявити собі бойкотування телевізора – неможливо .

Апофігеєм російщення стало святкування в Україні «Нового года» – як на телеекранах, так і в реальному житті. Робилось це як людьми, поставленими для проведення духовної кастрації України, і, як не прикро, руками і голосами самих українців.

Політика культурно-духовної окупації України та натиск неукраїнського телебачення маскується красивими фразами про рівність, демократію, ринок, і т. ін. І під час її здійснення відчувається міцна направляюча рука. Про який ринок можна взагалі говорити, коли панує не попит, а нав'язлива і нахабна пропозиція фактичних монополістів. Як, до речі і з газом, і з нафтою. А т.зв. «рейтинги» – то просто ширма для прикриття зґвалтування глядача і нерадянської частини аудиторії.

Під час новорічних свят навіть не треба було клацати пультом, вишукуючи серед галубих аганьков щось гідне уваги – ніякої різниці між обличчями, секонд-хендом і штучно розкрученими артистами та люрексом на їх вбранні, старезними і масними жартами на різних телеканалах практично не було. Звичайно, хтось виділився своїми проектами чи формальностями. Наприклад, не було бою курантів на 5-му каналі та на «Інтері», ТРК «Ера», щоправда, показала циферблат годинника.

На кількох екранах і досі неодноразово заповнюють час Міхаілом Задорновим – в принципі непоганим гумористом, але ж американо-, ксено- і українофобом аж до приниження національної гідності. Якщо ти не почув за 5-10 хвилин слово «тупиє» (про американців) або про винахідливість росіян – то це не Задорнов. А останнім часом він почав тонко проводити історію походження російської мови від єгипетської цивілізації, мимохідь заперечуючи висновки лінгвістів про тюркське походження вигуку «ура!». Але ж Блокгауз і Ефрон в енциклопедії писали про етимологію татарського ур' = бий, є і інші аналогічні дослідження. Але ж єгипетська цивілізація має давніші корені і Задорнов твердить на концертах, що слово «ура!» походить від бога Ра. Ще один привід посміятись…

Звичайно, не можна казати, що всі нові проекти а ТБ були непрофесійними – для цього потрібен аналіз незаангажованих фахівців та й про смаки не сперечаються, але все те, що творилось – було зроблене за повної відсутності бази українських культурних надбань, мови – це стосується і кавеену, і мюзиклів. Навряд чи ті разові продукти запам’ятаються оригінальністю без дурості чи вічнозеленими мелодіями. І робляться вони російською або суржиком ще й задля прибутку, бо в такому випадку продукт перегляне більше російських глядачів.

Що ж ми в підсумку (від слова «сумно»?) маємо, після цієї агресивної атаки з екранів? Маємо важливе питання: «Хто б міг стати гарантом можливість дивитися нам українську продукцію на телеекранах? Хто міг би стимулювати розвиток українського телебачення?»

Вже давно всім зрозуміло, що в сучасному світі відпала необхідність завойовувати іншу країну за допомогою танків. Матеріально це робиться просто – скуповується нерухомість та підприємства. Духовна і культурна сфера теж підлягають психічній атаці, під час якої використовуються засоби масової інформації, в тому числі електронні – ТБ та Інтернет.

На мій погляд, одним із висновків має бути визнання кризи самого свята через його бездуховне наповнення безнаціональною і космополітичною культурою. Без діагнозу лікування неможливе.

Таким чином, Новий рік, як і завжди, був в Україні не для українців. А зараз "українські" телеканали повертаються від посиленого святкового до звичного щоденного режиму російщення.

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ

"Кримська Свiтлиця" > #2 за 12.01.2007 > Тема "Резонанс"

Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4370