У дусі совєцьких часів пройшло урочисте засідання у Севастопольському театрі ім. Луначарського, присвячене 5-й річниці Конституції України. Аскетично оформлена сцена - великий кошик з червоними гвоздиками і цифра "5" з лавровою гілкою під нею, невеличка трибуна з мікрофоном, відсутність герба України як державного символу - ніщо не повинно було нагадувати тим, хто дивиться, про причину цього заходу. В президії були відсутні перші особи міста - голова міськради сталініст Пархоменко традиційно ігнорує урочистості, які пов'язані з незалежністю держави, голову держадміністрації Жунька принагідно викликав на нараду президент. Різали очі герб Української РСР над сценою, комуністичний прапор від міськради, різали вуха слова шовіністичного "гімну Севастополя".

Були й приємні враження - серед самопризначеної в нетрях місцевої адміністрації президії не було московського попа Полякова, хоча той і перецілувався взаємно майже з усіма її представниками перед входом до театру. Як повідомив мені постійний учасник урочистих засідань - з кожним роком вони проводяться все гірше. Стагнація розвитку владної еліти, чиє серце і розум все ще у Москві, а шлунок в Україні, не може не викликати відчуття, що ми все ще живемо у місті Зеро.

Квазіоптимістичні доповіді майже не містили в собі якогось смислу, що стосувався б Дня Конституції України. Цифри, які наводились, промовляли про процвітання держави і ніяк не пов'язувались з діяльністю Уряду Ющенка, що виглядало, принаймні, нечемним. Виплата пенсій і зарплат, які стали можливими саме через прозору урядову політику, приписувались зовсім іншим особам. Навіювання доповідачів дійшли до висновків, що "пріоритети народу пов'язані з дієздатною президентською владою", про якийсь "механізм змагальності ідей у парламенті", хоча всім відомо, що правлять там не ідеї, а клани з грішми, і головне - нагодувати братву з бюджету і створити для тієї ж братви пільгові умови для пограбування народу.

Традиційно виступила представник профсоюзів - школи комунізму, які нещадно захищають трудящих від влади, і борються з нею, борються... Загальні фрази, загальні місця, банальності... На мій погляд, вони просто сидять біля свого шматка пирога, займають, так би мовити свою нішу. Є традиційне угодовство з владою, а про бурхливу діяльність профсоюзів зараз говорити було б не варто.

Два світлих промінчика спробували розвіяти пітьму забобонів. Виступ голови севастопольської "Просвіти" Миколи Гука, єдиний, проголошений державною українською мовою, містив багато табуйованих у Севастополі термінів - "стаття 10 Конституції України", "свобода", "незалежність", "Папа Римський", "Київський Патріархат", "любов до України". Доповідачем були висловлені протести проти проти дискримінації українських церков у місті, проти москвофільства, яке процвітає на севастопольському державному(!) телебаченні, де посилено пропагуються московські цінності, московська церква і Чорноморський флот. Робиться це безкоштовно, а вірніше, за кошт українських платників податків. Дуже відчутною була єдність оратора із слухачами була після слів про неприпустимість перебування окупантів в Україні. Ці слова були підтримані бурхливою овацією переважної більшості залу. Додам, що останній раз влада надавала слово голові "Просвіти" п'ять(!) років тому. Очевидно, що після цього прадивого виступу п. Миколу Гука чекає така ж заборона на право висловити думки і вимоги української громади міста.

По темі і розумно говорив т.зв. "голова молодіжної адміністрації міста" Вадим Лисенко. Лапки, у які взята посада, пояснюються відсутністю інформації про таку адміністрацію. Можливо, це наша "залатая маладьож", "наслєднікі", а, можливо, це справді достойні діячі, які досягли своїх успіхів в результаті якоїсь розумової чи організаційної роботи. На користь останнього можуть свідчити слова п. Лисенка, у яких була стурбованість щодо правових знань, що підтверджувалось цифрами проведеного опитування молоді.

Після офіційної частини відбувся концерт, основу якого склали виступи ансамбля ВМС України. Оваціями підкреслили глядачі контраст між промовами чиновників, які продовжують залишатися традиційно далекими від народу і мовою українських пісень і танців, що викликали у глядачів чудові емоції.

P.S. Вже наступного дня пресслужба Чорноморського флоту розповсюдила заяву, у якій, зокрема, була і підтасовка фактів - Миколу Гука названо представником ВМС України, хоч він представлений для виступу як голова севастопольської "Просвіти" і був у цивільному одязі, і примітивне притягування до висловів з трибуни ВМС - "провокационные высказывания  представителя Вооруженных Сил Украины..." та ще
кілька спірних тверджень про віковічну "дружбу" і любов російського і українського народів. Далі командування ЧФ Росії дає трошки подихати кисню - "Допуская, что старший офицер ВМС Украины мог выражать свое сугубо личное мнение...". І нарешті довгоочікувана "острастка" міської держадміністрації, яка і в думках не мала організацією урочистого засідання до Дня Констутуції України зіпсувати дружні стосунки між ВМС України та ЧФ. Хай і представники президента згадають, хто господар в місті!
Ну і після цього зеленюще світло на севастопольському телебаченні для ЧФ Росії та московської церкви. З екрану не злазять. Це ми вже проходили.
І ця брехня буде літати ще довго. Допоки в Україні буде правити москвофільська еліта.

Максим РОЗУМІЙКО,
Севастополь