ЯК ЦЕ РОБИТЬСЯ
У СЕВАСТОПОЛІ
Під патронажем управлінь культури, освіти,
внутрішньої політики Севастопольської держадміністрації,
Севастопольського товариства культури і міського відділення
"Русского движения Украины" і на тлі самого Леніна у бібліотеці
ім. Л. Толстого, відбулось зібрання місцевого російськомовного
бомонду, що називає себе елітою, під досить нейтральною
назвою "Традиції російської культури в духовному житті Севастополя".
Подія відбулась 8 листопада, напередодні Дня української
писемності, тобто була
демонстративною і сприйнята спостерігачами як знак протесту
проти державного свята.
Організатори поставили перед собою важкі завдання.
Треба було показати
а) непохитність російських традицій в Севастополі,
б) традиціям цим є велика загроза з боку України,
в) без цих традицій не буде самого міста,
г) відмежуватись від руху рускіх общин Криму, щоб
д) показати, що у політичному житті України після проросійських
рухів - мєшковщини, кругловщини, слов'янських партій, общин,
конгресів, ізбіратєлєй, з'явилась нарешті нова мімікрія
антиукраїнства і могутня сила - Русскоє двіженіє Украіни.
Перед входом у бібліотеку розповсюджувався
їх бойовий листок - львівське "Русское дело", у якому серед
інших словесних лушпайок якийсь політичний відморозок з
Донецька Д. Корнілов назвав Грушевського "изрядной сволочью".
Як і Бузині, бачите, хочеться тому зробити собі ім'я на
спробі паплюження великих людей. Ця газета ображає честь
і гідність всіх українців. Вона ж визначала і антиукраїнську
спрямованість заходу.
"Самое большое лицо из присутствующих", за
справедливим висловом члена Спілки письменників СССР В.
Фролової, начальник управління культури Алєксандр Рудомйотов,
між іншим, заслужений діяч культури України, вибрав непоганий
тон, зробивши простий екскурс в історію і енциклопедичний
словник, пояснивши суть слова "традиції". Далі, зробивши
болячі для знавців російської мови, вихованих на мові словників
Даля і Ожегова неправильні наголоси в словах "феномЕн" і
"укрАинский", тим самим дійсно підтвердив необхідність захисту
російської мови в Севастополі. За наведеними чиновником
від культури даними в місті працюють 143 заклади культури
всіх систем і відомств. Всі вони ведуть діяльність російською
мовою, впроваджують в життя традиції російської культури.
Чому ж тоді так приперло провести цей круглий стіл?
Допомогла пролити світло на це темне питання
методист інституту підвищення кваліфікації вчителів(державної
установи) Є. Ільїна: "Хлєб учітєля руского язика всєгда
бил горєк", забувши, що за совєцьких часів їм платили надбавку
в 15% за викладання у порівнянні з іншими вчителями. "В
92 году свершилось непоправимое - ни одного документа
по русскому языку мы не получали", "на государственном уровне
не обеспечивается материальная база" продовжувались звинувачення
на адресу незалежної держави. Але незабаром повідомила про
журнал "Русская словесность в школах Украины" і про проведення
144-годиних курсів з російської мови.
Тамара Ессін, директор бібліотеки і організатор
цього "свята" з сердитими і напруженими обличчями учасників,
вимагала "украинской литературы на русском языке" для бібліотек
і шкіл Севастополя, все ще вважаючи, що діти і люди, які
тягнуться до культури, неодмінно мають бути дебілами. Також
вона повідомила, що в Інтернет можна подати інформацію тільки
англійською або російською мовами - "другого способа нєт".
А ноги уже несли до трибуни додати зору тим,
хто не бачить утисків російської мови у Севастополі В. Хапаєва,
заступника директора севастопольського інституту відкритої
політики, сумновідомого своїм недолугим виступом на конференції,
яку організувала партія "Собор" у серпні. Але тут він виглядав
зовсім блідно у порівнянні з віце-президентом фонду історії
і культури імені Черкашина В. Володіним, який від імені
фонду повідомив, що у п'ятому вже конкурсі "Моя жизнь принадлежит
Отєчєству" брали участь більше 100 школярів і зачитав кілька
уривків з їх творів на кшталт: "Я не люблю страну в которой
я живу", додавши після цього, що "наши дєті - хрупкіє созданья".
Чому ж? Ростуть нові павліки морозови, нові герої Росії.
Вірніше, такими їх вирощують організатори конкурсу, разом
з ЧФ Російської Федерації заохочуючи поїздками до
Москви. Дуже вже обурювався цей пан, що "наше государство
преследуєт політічєскіє цели". Хотілося б запитати - а яка
основна мета державного утворення, наприклад, Росії? Невже
лише надання можливості вибору геройськи загинути в Чечні
або в Баренцевому морі?
Все змішалось в бібліотеці Толстого.
На цьому паноптикумі були заклики і повернутися до слов'янських
міфів (начебто москалі мають до них якесь відношення), і
вивести історію Росії з самого Херсонесу.
"Условний украінєц" історик В. Коваленко, попередивши, що
він "совєцкий чєловєк", вимагав вважати росіян корінним
народом - хоча за фахом мусить знати, що вперше москалі
з'явились в Україні тільки після Переяславської ради. Це
загальновідома аксіома, тобто твердження, яке не потребує
доказів. Цікаво було дізнатися, що Л. Грач вирощує
нову історичну спільність людей - кримчани. В. Коваленко
- один з співавторів підручника з історії "На черноморском
перекрестке", у якому в розділі "Население Крыма" українці
взагалі не згадуються! Закінчив історик свій виступ рекомендацією
державі придати "нєкій офіціальний статус" російській мові.
Далі трибуну по черзі відвідали "єдиний",
за його словами, перекладач з української в спілці художників
скульптор С. Чиж, відомий оспівуванням у бронзі російської
історії і незадекларований у регламенті голова комісії міськради
у справах гласності С. Гальчинський зі своїм знаменитим
приспівом, що "він українець, але...".
Дивні часи настали. Раніше засуджений партієць
моментально позбувався своєї посади, а зараз, в часи демократії,
працюй скільки хочеш, навіть якщо принесеш матеріальну шкоду
своїй партії. Адже нещодавно суд Ленінського району міста
зобов'язав редактора "Севастопольської правди" і міськком
партії заплатити 11 тисяч гривень за образу честі й гідності
заступника голови Всеукраїнського об'єднання ветеранів віце-адмірала
В. Пилипенка (таке розуміння гласності у редактора - в сенсі
свобода ображати і розпинати на сторінках газети шанованих
людей).
Господін Черноморов, координатор російських
общин Криму, якого теж не було в плані доповідей, приписав
херсонеському дзвону 2000 років, повідомив, що регата партії
"Собор" була освячена патріархом Володимиром, приписав націоналістам
відключення світла в готелі Крим. Зауважу, що все у попередньому
реченні - неправда. Щоправда, промовець сказав своїми вустами
і істину - на цьому зібранні не було жодного виступу з альтернативною
думкою. Дійсно, не було ніякого діалогу. Заплановано було
монолог. Чи можна було в таких умовах досягти бажаної істини?
І чи бажаною вона була?
Зрозуміло, що заполітизованих промовців зовсім
не цікавила криміналізація російської мови, поширення в
школах Севастополя з перших класів нецензурної російської
лайки і відсутність боротьби з цим прикрим явищем, організація
культпоходів школярів на кримінальний російський фільм "Брат-2".
А це і є справжня біда і російської мови і російської культури.
Сумбурно зачитаний проект резолюції зібрання
містив у собі завдання міській адміністрації домогтися для
російської мови статусу державної, і вимоги, які і не обговорювались
- побудувати Центр російської культури, не допускати у місті
реклами українською мовою. Було додано, що ці вимоги для
державної адміністрації реальні для виконання.
Нагадаю, що всі ці люди, які виступали і які
не виступали, для яких були заготовлені таблички і невикористані,
ті, що займалися підготовкою цього заходу, займають державні
посади, більшість з них є державними службовцями, отримують
від Української держави чималі гроші і пільги і об'єднано
працюють проти України.
Зауважу, що поява в одному документі в якості
співорганізаторів державних структур адміністрації Севастополя
і громадських організацій, які мають на меті не культурні,
а політичні цілі є серйозним симптомом, на який треба звернути
увагу структурам, які мали б займатися національною безпекою.
Про суто політичні і протиукраїнські цілі
цього зібрання свідчить і те, що в ближчому числі "Независимой
газеты", що видається в далекій Москві і є фактично речником
російської влади, без будь-якої затримки була подана замітка
про круглий стіл з потрібним для російських ура-патріотів
викладом.
Після "круглого столу" я запитав начальника
управління культури міста, чи підтримують вони ініціативи
"Просвіти" і які заходи, крім цього, фактично антиукраїнського,
заплановані на день української писемності. Виставка книжок
у кількох бібліотеках, фінансових витрат не передбачено,
так "Просвіта" ж громадська організація! - у відповідь.
Дивує лише одне - п. Рудомйотов - як і інші державні чиновники,
що брали участь у цьому зібранні, підтримує не "Просвіту"
- організацію державницького спрямування, а антиукраїнське
"Русское Движение Украины"
Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ,
Севастополь