Інформаційний простір взагалі ( в самому вузькому визначенні цього слова) - це сукупність всієї інформації, яка є доступною як для рядового громадянина, так і для адміністративного або політичного діяча. Людство прямує до інформаційного суспільства, тобто до суспільства, духовний та економічний потенціал якого стає все більш залежним від рівня та якості інформаційного забезпечення, інтенсивності та змісту внутрішніх та зовнішніх інформаційних обмінів, можливості доступу громадян до об'єктивної інформації. Тобто, інформаційний простір стає одним з основних факторів формування державності. І цей об'єктивний фактор не можна не враховувати, створюючи демократичну модель українського суспільства. Виходячи з вище сказаного, виникає питання про суверенітет національного інформаційного простору. Навряд чи можна говорити про успішність демократичних реформувань оскільки відстояти національні інтереси в інформаційній сфері нашої держави вдається далеко не завжди. Приклад тому - Севастополь. Розглянемо ситуацію в засобах масової інформації міста, оскільки саме ЗМІ, в основному, формують пріоритети в свідомості громадян, для яких все ще характерною свята віра друкованому та проголошеному з ТБ - екрану слову.  Маркетинг ЗМІ, по суті справи, якраз і є боротьбою за інформаційний простір міста, оскільки Севастополь відчуває неослабну експансією російських інформаційних інтересів. Її підтримують місцеві ЗМІ, такі як друковані органи ЗМІ («Флаг Родины» - видання ЧФ РФ), одна з кабельних ТРК міста (ТОВ ТРК «Девком», власником техніко-інформаційного центру якої, по суті справи, є військовослужбовець ЧФ РФ), громадські та політичні організації (напр.  «Руський блок»). Названі організації прямо діють в інтересах подальшої російщення Севастополя, активно опираються процесам ідентифікації севастопольців як частки суверенної української нації. Непрямі випади в адресу державних та моральних підвалин нашого суспільства дозволяють собі і інші друковані засоби масової інформації Севастополя (з приводу закінчення строку дії ліцензії СРДТРК на право ретрансляції ОРТ «Севастопольская газета» №26 (488) 21-27.06.2002 г. пише «Віднині тут буде вести мовлення ТРК «Бриз». Наступні сім років 6 годин на добу севастопольському глядачу доведеться дивитися «развлекуху» від потомків запорожців, які форсували Чорне море на своїх чайках».  /переклад автора/ ).

Севастополь - місто, яке має дуже складний етнополітичний склад. Севастополь - база ЧФ РФ в Україні. Відповідним чином і експансія Росії в інформаційний простір Севастополя надзвичайно поширена! Природно, що і проросійськи настроєний політичний маркетинг є настільки сильним в нашому місті, що іноді, під його впливом, севастопольці «забувають» в якій саме державі вини живуть. Взагалі, маркетинг для Севастополя - поняття чужинне, можна сказати - прийдешнє. Такий показник суспільного відклику на маркетинг і рекламу, як граффітті, змушує замислитися. В місті абсолютно не можливо зустріти таких характерних для субкультури молоді граффітті, як «Ми вибираємо «Пепсі»! або «Пиво - це клас!» Написи по типу «Вовка - дурень!» зустрічаються дуже рідко і виконані до крайності примітивно, що характеризує їх як випадкові. А от лозунгами по типу «Русский язык загнали в гетто!>, <Наш город - русский!» Севастополь рясніє. Це - дуже професійно виконані граффітті. Відчувається робота піарщіків. Зрозуміло, чиїх.

Здавалося б, що на сторожі суверенітету інформаційного поля повинні стояти в першу чергу, державні органи Севастополя, тобто політика PR їх повинна бути спрямована якраз на це.

І тут ми можемо спостерігати ситуацію, яку м'яко говорячи, можна назвати незрозумілою.

Питаннями маркетингової політики деяких ЗМІ Севастополя почала займатися Севастопольська державна адміністрація, а саме комісія з питань діяльності телерадіоорганізацій ефірного та кабельного мовлення в м. Севастополі (цей координаційний орган створений розпорядженням голови виконавчої влади міста Л. Жунька №150 - р від 7.06.2002).  Вся справа в тому, що у кабельного телебачення в Севастополі вже давно серйозні проблеми. Настільки серйозні, що їх рішенням вирішила зайнятися державна адміністрація ( не запросивши, одначе, жодного з представників п'яти кабельних телерадіооператорів міста до своєї комісії по розгляданню цього питання).

Було б природно, якби одним з основних завдань Севастопольської державної адміністрації, як представництва державності в місті, стало відстоювання невід'ємних прав України на суверенний інформаційний простір. Але де там! На першому засіданні вказаної комісії прийняте рішення: «звернутися в Держкомітет інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України з пропозицією розвивати інформаційний простір Севастополя з врахуванням етнічної специфіки регіону. Зокрема, за європейськими стандартами доля мовлення на російській мові повинна складати 80%» ( «Слава Севастополя» №128 (21/329) от 16.07.2002 г).  За якими такими європейськими стандартами»? Невже в Європі 80 відсотків мовлення повинні вестися на «російській мові»? Абсурд! Зате зрозуміло, звідки вітер віє.

Ринок послуг кабельного телебачення у місті відчуває постійний російський вплив. ТОВ ТРК «Девком», яка існує на кошти Московської мерії, не приховує своєї проросійської орієнтації. Але навіть коли цю компанію спіймали на незаконній ретрансляції найбільш рейтингових російських каналів і офіційно звинуватили в порушенні Закону України «Про авторські та суміжні права» (ст.136. ч.2 (ст. ред.) ст.176 ч.2 (нов. ред.)), засновники та керівництво цієї компанії ухитрилися в Національній Раді з питань телебачення та радіомовлення, покликаній, так би мовити, пильнувати державні інтереси сфері інформації, отримати ліцензію на право мовлення на всій території м.Севастополя! По суті компанія зробилась монополістом в своєї області в нашому місті.  Такий розвиток подій визвав зворотну реакцію у ЗМІ Севастополя. За ініціативою 3 - х міських кабельних операторів, ефірної телекомпанії «Бриз» Військово - Морських Сил України створений інформаційний центр «Єдність», головне завдання якого - захист інформаційного простору Севастополя від іноземної експансії, в першу чергу - від російської.  Намагання реалізувати ст.9 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», мабуть вперше в світовій практиці, змусило мас-медіа міста поєднатися для того, щоб захищати інтереси національної інформаційної політики. Та, як не дивно, і від державних органів власної країни в тому числі... Випадання Севастополя з загальноукраїнського інформаційного простору складає проблеми не тільки в сфері духовності, культури, патріотичних настроїв севастопольців, але й заважає формуванню повноцінного ринку маркетингових послуг у місті.

Думається, що піднята тема - справа державної важливості. Жевріє надія, що стаття буде мати резонанс в сфері професійних маркетологів та PR-спеціалістів.

Катерина  ОЛЬШАНСЬКА