Кажуть, колись скарби відкривалися втаємниченим і обраним раз на рік, у ніч на Івана Купала. У Криму їх грабують безперервно. У безпрецедентних масштабах.

Кайлом по історії

Інформація в ЗМІ про скарб з 428 6 срібних і золотих стародавніх монет кримського, венеціанського і єгипетського карбування, знайдених під мурами древньої столиці караїмів Чуфут-Кале і оцінений в 100 тисяч доларів, спричинила нову хвилю кримінального гробокопання на території предковічного караїмського кладовища. Тут зруйновано майже всі унікальні двотисячолітні кам'яні надгробки. Священне місце нечисленного народу, де під дубами-оберегами поховано його найзнатніших предків, паплюжиться сучасними варварами майже щодня і щоночі. Неосвічені шукачі скарбів навіть не здогадуються про загальновідоме: за іудейсько-караїмською традицією в могилах нічого, крім праху, не зберігається. Не зупиняють їх і кілька останніх трагічних випадків, коли гробокопачі були заживо захоронені обвалами грунту у виритих ними свіжих шурфах.

Недаремно наші пращури вважали, що всі скарби "опечатані" закляттями, їх стережуть мерці, а пошук обов'язково принесе скарбошукачам смерть, хвороби і нещастя. Та жага неправедного, легкого збагачення засліплює очі й затьмарює розум. "Наводять" грабіжників курганів і некрополів на істинно безцінні скарби найчастіше справжні знавці археологічних коштовностей Криму. Нинішній ажіотаж "чорних" археологів, хворих на золоту лихоманку, наносить непоправні втрати Бахчисарайському історико-культурному заповіднику, адже зруйновані пам'ятники аналогів у світі не мають.

На жаль, не йому одному. В особливо уподобаному скарбошукачами місці-могильнику середньовічного городища Бакла, де з кінця ІV по XІІІ століття проживали алано-готи, у цьому-таки Бахчисарайському районі, гробокопачів постійно ловлять цілими групами. Всього тут розграбовано майже 150 захоронень. Уявити кримінальний прибуток від наритого неважко: вартість цінностей, вилучених у "чорних" археологів лише з трьох останніх пограбованих склепів, становить понад 100 тисяч доларів. "Щасливчики", як називають мисливців за археологічними цінностями, знищили більш як 200 склепів і могил пізньоантичного могильника І-ІІІ століть н. е. біля села Левадки, вщент розрили три з п'яти гектарів Усть-Альмінського пізньоантичного скіфського некрополя біля села Піщане. Крім відкритих склепів чотириметрової глибини, тут безліч дво-, триметрових шурфів над багатьма з десятків тисяч (!) поховань, серед яких траплялися казково багаті. За останні роки правоохоронці передали Бахчисарайському державному історико-культурному заповіднику понад 200 експонатів, вилучених з курганів злочинцями.

Ями і траншеї залишили злодії й на місці могильників знаті під селами Красна Зоря і Суворове. Хоч як прикро, але не лише тут. Шукачів древнього золота не лякають ні Бог, ні закон, ні смерть, ні неслава.

Рятуйте, грабують!

Небагато куточків землі можуть позмагатися з Кримом за багатством, кількістю і розмаїттям археологічних раритетів. Вони представляють всі епохи від періоду раннього заселення Європи первісною людиною до пізнього середньовіччя. Та на нашу біду, на півострові, де налічується понад 10 тисяч поставлених на державний облік визначних пам'яток історико-культурного спадку, та ще дві тисячі на території Севастопольської міськради, вже не знайти місця, де б не орудували сучасні вандали.

Давно побито "рекорд" 1998 року, коли було пограбовано більш як 400 склепів. Нині за рік нищать майже тисячу поховальних комплексів. Безслідно зникають десятки тисяч дорогоцінних унікальних археологічних знахідок. Базари, де торгують aрхеологічними раритетами, можна знайти в усіх куточках півострова, мережа антикварних магазинів обплутана непевними торгашами. Це при тому, що за законом вся діяльність, пов'язана з археологічними пам'ятками, повинна мати ліцензії, сувору експертизу їх відбору для реалізації і жорсткий державний контроль. Адже, за законом, антикварними є всі речі, які мають історичну, культурну і меморіальну цінність. Навіть якщо це сімейна ікона, яка передається в спадок з покоління в покоління.

Повсюди у світі торгівля археологічними коштовностями регламентована. Прибуток від неї має отримувати держава, бо такі предмети - надбання народу. А одержані кошти можна буде вкласти в охорону і використання пам'яток, їх реставрацію, консервацію, музеїфікацію, розробку до них туристичних маршрутів. До того ж речі, розкопані археологами, зберігаються в музеях і стають національним багатством, своєрідним валютним запасом.

Замість цього маємо потужний "тіньовий" ринок, кримінальні шляхи переправки рідкісних знахідок. Механізм пошуку і збуту археологічних цінностей налагоджено досконало.

Скупщики мають цілі загони "рабів", які після докладних інструкцій розривають вказані місця. Це їх, а не "босів" час від часу затримують правоохоронці на місцях злочину. Частка копачів з кримінальних знахідок мінімальна: у ліпшому випадку кілька амфор чи дрібничок з поховання, які на сумнозвісній Севастопольській "гірці" продають по 10-15 доларів за штуку. Є "спеціалісти", що "обробляють" лише ті пам'ятки, де можна знайти справжні шедеври. Кажуть, що майже всі групи кримських грабіжників старовини - з Севастополя. Хоча "свої" угруповання мають всі без винятку райони півострова.

Зростає кількість підпільних мільйонерів, в яких зберігаються справді унікальні старожитності, серед яких вже звичними стали шоломи часів Олександра Македонського, арсенали стародавньої зброї, теракотові маски, скіфські прикраси, колекції древніх коштовностей, унікальних монет і древнього посуду.

Тут земля подовбана, як бомбами...

Риють і знаходять скарби для підпільного продажу здебільшого на печерних стоянках первісних людей Вовчий грот, Чокурча, Старосілля, в античних городищах, на руїнах численних культових споруд і некрополів, слов'янських, татарських, візантійських і генуезьких фортець і палаців, у середньовічних печерних містах і монастирях, на місцях битв, у підземеллях, на морському дні.

Випадки пограбування фіксують на територіях Алуштинської, Керченської, Євпаторійської, Ялтинської міськрад, у Білогірському, Кіровському, Сакському, Сімферопольському, Чорноморському, Бахчисарайському і Ленінському районах, де сліди матеріальної культури численних етносів нищать масово. Під загрозою зникнення - безцінні реліквії всіх часових пластів історико-культурного спадку півострова, який називають унікальним музеєм просто неба, що зібрав у своїй велетенській колекції шедеври не лише вітчизняної, а й світової культури. Але цьому багатству бракує постійної турботи, уваги і охорони.

Сучасні "чорні" археологи влади не бояться: часто-густо екіпіровані арсеналом зброї, міношукачами, іншим суперобладнанням, якому заздрять навіть фахівці, копають серед білого дня. Тому справжні археологи змушені (часто на позиченому бензині) терміново виїжджати в такі місця, щоб хоч якось зачистити розграбовані могили і склепи, зібрати залишки вилученого, зафіксувати архітектурні конструкції для подальшого вивчення.

Затримують добре організовані кримінальні групи нечасто. Садять за грати ще рідше: адвокати, користуючись поблажливістю чинного законодавства, неінвентаризованістю пам'яток легко "розвалюють" кримінальні справи.

Адреси святотатств - увесь півострів

На в'їзді до Криму зрито всю довжину ровів і валів Перекопського валу. Мародери безборонно і невтомно шукають тут скарби фортеці Ор-Капу. Окрім археологічного антикваріату, розкопують воїнські поховання різних епох, прибутковим бізнесом зробили продаж давньої зброї та військової атрибутики, червоноармійських і вермахтівських нагород.

Лжеархеологи методично і нещадно грабують землю керченського півострова, особливо колишні античні міста Тірітакі, Мірмекій, Кімерік, Кітей, Ілурат, Порфмій, Німфей, столицю культурного, економічного і політичного центру ІV ст. до н. е. Боспора Кімерійського - Пантикапей.

Вражає розмах святотатства на іншом у величному пам'ятнику - Мангупі (тісно пов'язаному з Київською Руссю князівстві Феодоро), де поселення існувало вже в V і VІ століттях. Земля, де владарювало місто Дорос, тепер тут у глибоких ямах. Археологічні розкопки на залишках храмів, башт і стін, закладених ще таврами, а пізніше візантійським імператором Юстиніаном, які ведуть тут уже більш як століття, постійно
радують скарбами здебільшого підпільних шукачів. Знахідки бувають найцінніші і з точки зору звичайних відвідувачів, і вчених. Особливо рясні вони на монети, хрести, бойові сокири, мечі, прикраси з срібла і золота. Випередити гробокопачів на кілька значних скарбів вдалося і учасникам тридцятирічних наукових розкопок під керівництвом визнаного фахівця історії древнього світу півострова Олександра Герцена. Знайдений ним один з найзначніших скарбів Мангупу з 22 золотих предметів став однією з важливих частин "золотої скрині" Кримського краєзнавчого музею. Отримав археолог за цю знахідку аж... 150 гривень премії, та й то як виняток.

Прибутки кримінальних гробокопачів нині досягли максимуму, бо ніколи ще не були такими масовими і цілеспрямованими, переконаний вчений. За його підрахунками, вже найближчим часом може бути пограбовано і відправлено за кордон майже дві третини культурних цінностей, які ще містить кримська земля.

Спеціалісти-археологи здають у фонди музеїв та історико-культурних заповідників тільки за один сезон не менш як тисячу золотих і срібних предметів, вартість яких за європейськими стандартами перевищує один мільйон (!) доларів, а цінність вимірюється не так кілограмами дорогоцінних металів, як важливістю для науки про людство.

"Нічні шурфи" вже спотворили й недавно відкрите античне місто-державу Керкінітіда, давнього попередника Євпаторії.

Колосальних втрат завдано пам'ятці світового рівня - святилищу Гурзуфського сідла, що зберігає протягом двох тисячоліть найрідкісніші коштовні речі з усіх держав античного світу. Тут знайдено ще й два християнські храми кінця VІІ-Х і Х-ХІІІ століть. Унікальні експонати повинні скласти експозицію музею Гурзуфського сідла, який може стати ключем до таємниць скіфо-таврів. Та поки що частка коштовностей, прозваних "Золотим черевом Тавриди", зберігається в місцевому історико-літературному музеї.

На Тарханкуті біля нинішнього Чорноморського -колишнього Калоса Лімена (Прекрасної гавані) працівники СБУ нещодавно зупинили вирубку заповідного лісу, який розчищали нібито під майбутній приватний пансіонат. До того ж мародери ще й визначали імпортними міношукачами місця захоронення стародавніх
виробів з дорогоцінних металів.

Болем археологічного Криму впродовж багатьох років залишається інший багатостраждальний пам'ятник світового значення - городище Неаполя Скіфського, яке виникло в IV столітті до нашої ери. Його плити і стели з дорогоцінними рельєфами лягли в фундаменти нового центру Тавриди - Сімферополя. Розтягують пам'ятник по камінчику вже два століття. Серед залишків цитаделі час від часу знаходять й безцінні коштовності. Розкопки археологів стають світовими сенсаціями. Лише одна з них із захоронення царя Скілура подарувала вченим 1327 золотих прикрас, арсенал старовинної зброї, царський саркофаг з кипарисового дерева... Всі коштовності датовано від третього століття до нашої ери по третє нашої. За офіційними даними, 90 відсотків цієї території археологами ще не досліджено.

Золото скіфів, здобуте експедиціями, прикрашає експозиції Ермітажу та багатьох інших найвідоміших музеїв світу, історичними цінностями, відритими нинішніми цвинтарокопачами, повняться антикварні магазини і підпільні ринки історичних коштовностей Англії, Австрії, Данії, Німеччини, США, Ізраїлю, Польщі, Росії... Потрапляють викрадені в Криму коштовності навіть на солідні аукціони, організатори яких дбають про свою бездоганну репутацію.

Досі шукають пограбовані мародерами шедеври алано-готського Ліменського ранньохристиянського склепового могильника VІ-Х століть н. е., знайденого під Сімеїзькою обсерваторією. Під час спорудження фундаменту господарського дворища санаторію вчених бульдозер вирив безліч бронзових, срібних і золотих прикрас, оздоблених дорогоцінним камінням. За підрахунками археологів, казково пишний могильник дав понад чотири тисячі предметів. Лише оздоблені рубінами і сердоліками срібні пряжки бойових поясів древніх воїнів рахували десятками. Кожна готська бойова пряжка коштує нині понад 20 тисяч доларів, орлиноголова - 25 тис., бронзова бляха з зображенням воїна - більш як 75 тис. доларів. Найцікавіше в цій історії масового пограбування безцінних скарбів те, що на розриті склепи з коштовностями цілого "міста мертвих" ... "забули" поставити охорону.

Звісно, на таку "дармівщину" негайно злетілося все кримінальне Південнобережжя. Лише у робітників лісництва Ю. Сівкова і С. Гурименка правоохоронцям вдалося вилучити майже 190 художніх предметів, визнаних історичними реліквіями...

Служба безпеки України нині розслідує справу про погром у відомому на весь світ скіфському некрополі "Долина царів", на плато Ак-Кайя, за півтора десятка кілометрів від райцентру Білогірськ, де в сиву давнину ховали знатних вождів з усього півдня України. Кримінальні шукачі скарбів розрили велетенський скіфський курган до підніжжя.

Вкрай знахабніли псевдоархеологи і в Севастополі, де свого часу бульдозером було розрито французьке кладовище, знесено мавзолей, 17 склепів-саркофагів. Нині це здичавілий вигін.

Сьогодні майже відкритим стало мародерство й на Мекензієвих горах, рясно политих кров'ю у бойові дні оборони і визволення Севастополя.

Рік у рік вандали здійснюють замахи на безцінний спадок національного заповідника "Херсонес Таврійський", який належить до списку ста найвеличніших пам'ятників культури світового значення. Через хронічний брак бюджетних коштів тут були вимушені зняти міліцейський пост. А сторожа з палицями не здатна захистити значну територію заповідника від постійних наскоків сучасних варварів.

Не даймо нас грабувати!

Щороку збільшується кількість випадків затримання на кримських митницях росіян, які намагаються вивезти за кордон знайдені на півострові археологічні цінності та їх фрагменти, ще більше скарбів вдається тихо переправити за межі нашої держави. Це при тому, що в Законі України "Про охорону і використання пам'яток історії і культури" чітко записано, що заборонено вивозити навіть землю археологічних відвалів.

Останній випадок, коли 28 червня, в День Конституції, співробітники СБУ повернули Національному заповіднику "Херсонес Таврійський" майже 150 високохудожніх виробів, датованих ІV і V століттями до нашої ери, унікальні речі античного періоду, які зловмисники з Росії намагалися контрабандним шляхом вивезти за межі України, - виняток з правила. У Москву, а звідти в країни далекого зарубіжжя цього разу не дійшли античні амфори і посуд з червоної глини, чорнолакові лекіфи, бронзові жіночі прикраси, інші безцінні витвори майстрів древності. Справу вдалося довести до суду. Крадії мали намір продати ці коштовності за 50 тисяч доларів, хоча, як свідчать фахівці, на аукціонах ці речі коштують сотні тисяч і мільйони.

Директор Національного заповідника "Херсонес Таврійський" Леонід Марченко під час повернення безцінних раритетів вів мову не про радість з приводу нечастої удачі для нашої науки й історії, а про нагальну потребу застосувати термінові й жорсткі заходи, щоб хоча б стримати справжню лавину пограбувань могильників та всіх інших місць археологічних розкопок. На його думку, чинні закони надто поблажливі до знахабнілих мародерів. Дуже м'який Закон "Про культурну спадщину", бо притягти не лише до адміністративної, але й кримінальної відповідальності за ним практично неможливо.

Нині Верховна Рада України готує спеціальний "археологічний" закон, в якому має бути враховано побажання спеціалістів, котрі закликають зробити його достатньо суворим до губителів нашої історії. Тільки тоді ми зможемо зупинити масове викрадення раритетів вітчизняної спадщини.

Хто припинить цю наругу над нашим краєм? Схоже, у вищих владних структурах досі не розуміли, яких цінностей нас позбавляють. Нарешті громадськість почала відчувати і їх занепокоєння про збереження безцінних реліквій, що опинилися під загрозою знищення. Уряд автономії і Реском охорони і використання пам'яток історії та культури ухвалили рішення про створення при ГУ СБУ в Криму спеціального управління боротьби з грабіжниками пам'ятників археології, відновлення штату регіональних інспекторів з охорони об'єктів культурної спадщини, збільшення фінансування археологічних досліджень, розроблено Положення про благодійний фонд збереження нашого спадку.

Здається, не повинна залишитися на папері й комплексна республіканська програма на 2002-2007 роки, яка передбачає реставрацію, інвентаризацію і паспортизацію пам'яток. Про зростання зацікавленості у збереженні історико-культурного спадку свідчить нещодавно ухвалена Кабінетом Міністрів України постанова про створення Державної служби охорони культурної спадщини, яка має привести охорону культурного спадку до світових стандартів. Та поки що нахабний, відкритий і безкарний, поставлений на потік грабунок нашої історичної пам'яті триває. Допоки ж у нас так брутально викрадатимуть безцінні скарби, які свідчать про нашу причетність до першовитоків цивілізації, яким може позаздрити будь-яка країна планети?

Віктор ХОМЕНКО.
Крим.
"Голос України" 2002.07.06

До розділу "Вільна Трибуна"