Під цією назвою у приміщенні Ділового і культурного центру м.Севастополя минулої суботи відбулась науково-історична конференція, ініціаторами якої стали Севастопольське товариство білорусів  ім. Максима Богдановича "Пагоня", Севастопольське товариство "Просвіта" ім. Тараса Шевченка та “Русский блок”, за участю представників організацій “Русско-украинский союз”, “Русское вече” та “Российская община Севастополя”.

Організатори, розуміючи можливість політизації заходу, порядок виступів на конференції визначили жеребкуванням, а також попередили про необхідність толерантності під час доповідей.

Виступ відомого публіциста газети “Флаг Родины” Юрія Кожуха, який вважався головним опонентом,  розчарував невідповідністю темі конференції. Спроба прояснити слухачам “Кому і навіщо необхідно представити єдиний російський народ великоросів, малоросів і білорусів трьома окремим народами росіян, українців і білорусів?” – так назвав свою доповідь п. Кожух – перейшла в пошук ворогів – в образі глобалізації, світового уряду, інформаційної війни проти російського народу.

Зрозуміло, що доповіді не мали на меті переконати опонентів, швидше завданням було точно сформулювати свою точку зору і зрозуміти іншого опонента. Важливим було також відокремити політичну і наукову складові проблеми.

Виступ доцента Києво-Могилянської академії, кандидата філософських наук Ігора Лосів став прикладом наукового підходу до аналізу проблем. Ним було запропоновано порівняти антропологію, етногенез, мову, ментальність, культуру, історію названих народів, що примусило інших доповідачів користуватися цією схемою.

Далі були наведені незаперечні дані з книги російського антрополога Тетяни Алєксєєвої “Етногенез східних слов’ян за даними антропології” (Москва, 1973 р. ) про суттєву різницю між південними та північними європеоїдами, тобто про самостійність і окремішність формування антропогенезу українського і російського народів, незважаючи на основу слов’янського субстрату, з якого вони формувалися.

Посилання до 17 оглаву 1-го тому “Курсу лекцій з російської історії” авторитетного російського історика Василя Ключевського довело незаперечні фіноугорські, тюркські, татарські впливи на формування російського народу і те, що немає чистокровних народів за означенням, бо це  - продукти асиміляції. Київський гість, почесний член Севастопольської “Просвіти” п. Лосів висловив відомі наукові факти про етногенез українського народу,  у якому взяли участь іраномовні народи - кочівники причорноморських степів: скифи, алани, сармати, а також готи, тюрки і кримські татари. Переконливим був і подальший аналіз в світлі наукових фактів і згідно запропонованої схеми – розвиток народів в різних державних утвореннях, їх різні мови, культури, інша естетика, світогляди, традиції. Один народ може породити лише одну культуру.

Українці спокійно і з приємністю вислухали виступ заступника Товариства білоруської мови ім. Франциска Скорини Людмили Дзіцевич, яка розповіла про утиски мови і культури білоруського народу з боку російського, які дуже схожі з утисками українців, про надбавки викладачам російської мови, про заборону релігії,  насадження топоніміки, переслідування носіїв білоруської мови і т.і.

Виступи деяких запеклих противників окремішнього існування української нації були переповнені емоційною складовою (“безнадійна справа - користуватись розумом при обговоренні цих питань”) з демонстрацією інтелектуальної нездатності оперувати науковими фактами в руслі оголошеної тематики.

Суттєві акценти розставив представник громадської просвітницької організації “Київське братство” політолог Сергій Грабовський, який нагадав про три трагічні спроби створення великих народів – германського, совєтського і сербського, які вартували десятків мільйонів людських життів і про те, що небезпечно перетягувати ті проекти у ХХІ ст. Також він піддав сумніву спосіб мислення, який не сприймає іншого народу, інакше як  ворога і необхідності протистояння йому.

Висновок про те, що ми маємо дійсно різні народи, які будують свої незалежні держави, які покищо не розділились ні економічно, ні політично, зробив історик Віталій Коваленко. Справді, настав час росіянам покаятися, бо перетисли зі спробами асиміляції сусідніх народів. Він закінчив свою коротку промову побажаннями російському народу в Росії успіхів у створенні російської держави, в якій російський народ користувався б повагою не через страх перед ним.

Заслуговують на подяку за проведення цікавої, змістовної і показової конференції її ведучі – голова товариства білорусів ім. Максима Богдановича "Пагоня" Валерій Барташ та історик Віталій Коваленко. Додам, що після обговорення історії Великого князівства Литовського та теми “Слов’янська єдність – утопія чи реальність” це вже третя дискусія, під час якої можна було вислухати аргументи протилежних сторін – прибічників демократичних і авторитарних принципів.

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ,
м.Севастополь

"Кримська Світлиця", 16 серпня 2002 р.