Отже, на відкриття філії Московського університету в Севастополі зїхався відомий російський бомонд. Серед гостей (чи справжніх господарів міста, котре Україна поступово втрачає) були: Юрій Лужков, губернатор Саратовської області Дмитрій Аяцков, віце-спікер Держдуми Росії Любов Слизька, ректор МДУ професор Віктор Садовничий.

Заснування філії російського вузу було відзначено фуршетом у Будинку офіцерів Чорноморського флоту Росії. На цьому фуршеті був присутній і голова Севастопольської міської державної адміністрації(здається, ще української) Леонід (імя це, здається, його головна заслуга перед нашим президентом) Жунько. І що ж мусив слухати представник Л. Д. Кучми в Севастополі? А ось що:

"Філія МДУ дуже потрібна в Севастополі в плані освіти і передачі молодому поколінню нашої великої блискучої історії" (Ю. Лужков).

Але ж 90% молоді Севастополя - це громадяни України. То чому вони повинні ставати наступниками історії іншої держави?

Власкор єдиної всекримьскої україномовної газети "Кримська світлиця" Лідія Степко зуміла прорватися до московсього мера і запитати його:

"Організація філії МДУ - акція просвітницька чи політична?" - і одразу ж переконалася у абсолютній риторичності свого запитання. Лужков рубанув:

"Я хочу сказати про цілковито непристойні умови прийому до українських вузів з обов'язковим складанням вступного іспиту з української мови. 40%(?!) росіян, які живуть в Україні, хочуть зберегти свою мову..."

Шкода, що Лужков не згадав про абсолютно непристойну ситуацію з ВНЗ Росії, де без знання російської мови жодному татаринові, якутові, аварцеві нічого й не світить...

Ну, а потім було дано відповіді на всі запитання. Губернатор Саратовської області Аяцков співав "осанну" Лужкову за зміцнення Севастополя -  "передового форпоста Росії".

Ректор МДУ Садовничий радо вигукнув, що тепер: "нарешті, НА ПІВДНІ РОСІЇ є філія Московського державного університету".

Не маю жодних сумнівів, що всі все почули і зрозуміли. Всі. Крім наших(?) глухеньких, сліпеньких і мовчазненьких вождів з вулиці Банкової. Ну сказали б чесно, що вирішили віддати українське місто Росії. Ні, не кажуть. Але дають Росії карт-бланш на неподільне панування в Севастополі. Однак, Севастополем не закінчиться. Ця пошесть піде на всю Україну. Вже зараз південне місто перетворено на полігон для відпрацювання пропагандистських антиукраїнських
технологій, зокрема масованого ідеологічного та інформаціно-культурного тиску на українських громадян, добре організованих психозів.

А що ж "українська адміністрація", підпорядкована адміністрації на Банковій?
А вона радісно грає в ці ігри, всіляко плазуючи перед іноземною державою і саботуючи наші державні інтереси. Хіба призначений Л. Кучмою Л. Жунько особисто не відповідальний, що в місті немає і не передбачається жодної повноцінної української школи, жодного українськомовного ВНЗ?

Сьогодні ще є можливість якось збалансувати російський ідеологічний вплив в місті. Так, це вимагає витрат. Однак, в масштабі держави, кинувши клич до всіх свідомих українців в країні та за її межами, можна знайти кошти на національний український колегіум, на філію Києво-Могилянської академії в Севастополі.

Можна відібрати по всій Україні й найкращих викладачів-патріотів, котрі зможуть гідно представити українську освіту і культуру в цьому стратегічно важливому місті.

Все це можна зробити, коли у керівництва держави є елементарна політична воля, патріотизм і розуміння національних інтересів. Та бодай найпростіший хлопський розум, що підказує, що краще і значно дешевше витратитися на школу і університет, ніж потім на зброю і то вже не ідейну...

Але це в тому випадку, якщо доля українського Севастоопля ще не вирішена на Банковій на користь "старшого брата"... Проте, ніхто не може плекати ілюзій: сьогоднішня доля Севастополя - то завтрашня доля України.

P.S. Деякі з учасників фуршета на честь МДУ в Севастополі, як-то Садовничий, перш ніж сказати якусь капость на адресу України, заявляли: "Я сам українець".
Боже, порятуй нас від таких "українців", від українофобів ми самі себе порятуємо!