Книжна виставка «Город двух флотов».
А експозиція свідчить: Севастополь — місто лише флоту Росії

До дня флоту України та Дня ВМФ Росії у Севастопольській центральній міській бібліотеці імені Л.М. Толстого 22 липня розгорнули велику книжну експозицію під гучною назвою «Город двух флотов». Так сказати, подарунок українським і російським морякам до їх професійного свята. Реклама у міських засобах масової організації та на сайті бібліотеки закликала севастопольців та гостей міста відвідати розгорнуту експозиція, позаяк вона розраховувалася на широкий круг читачів, мала би стати корисною не лише «простому обывателю», но й досвідченим морякам, курсантам та школярам. Як повідомлялося зарані, рубрики експозиції не лише розкажуть всім про історію становлення і розвитку флотів, но й про історію виходу Росії до берегів Чорного моря. У цьому питанні на думку організаторів експозиції, неоціненну допомогу всім недосвідченим у історії флотського питання нададуть книги А. Лєбєдєва «У истоков Черноморского флота», двотомник-справочник «Российский парусный флот» та патріотична книга контр-адмірала у відставці В. Дигала «Откуда и что на флоте пошло», з яких експозиція відкривалася.

Тематично експозиція складається з багатьох рубрик з десятками книг в кожній, ось деякі лише з них: «Мы вместе — город и флот», «Русскому флоту быть!», «Блестящие победы русских флотоводцев», «Екатерина Вторая — основательница Севастополя и флота», «Подводный флот России», «Флот в огне Великой Отечественной войне»…, завершує які рубрика «Морская слава России». В «Городе двух флотов», виходить, морської слави України немає зовсім.

Експозиція в українській бібліотеці вражає не лише доброю сотнею книг, присвячених історії Чорноморського флоту Росії, не стільки типографською технікою і видавничою майстерністю книговидавців, як новими «історичними відкриттями». Це підтверджує і електронний сайт бібліотеки. Судіть самі: «Известно, что начало флоту положил Указ Екатерины II о строительстве «крепости на Черном море, имя которой Севастополь». Вже не заснування Херсона з верфями і адміралтейством у червні 1778 року, вже не Миколаїв являється «матір’ю Чорноморського флоту», а Севастополь. Вже не Петро І є родоначальником російського флоту, а цариця Катерина ІІ, свідченням чого є добрий десяток товстих книг у дорогих обкладинках. Є книги про командувачів Чорноморським флотом Росії, «радевших» не только об укреплении флота, но и о благоустройстве городских кварталов». Гіркі поразки флоту у багатьох війнах та здача міста ворогам у виставлених на огляд книгах являються «блестящими победами русских флотоводцев».

Та це все про флот Російський. А я шукаю на експозиції історичної літератури про флот Український, про військово-морське будівництво в Україні, про героїчні подвиги українців на морі, про становлення і розвиток Військово-морських сил України. Про вклад українців в будівництво російського імператорського, затим радянського флоту, у будівництво і післявоєнне відновлення міста Севастополя. Чи виростила Україна флотоводців, чи може, у всіх війнах, що прокотилися через наше місто, обходилося без українців? Не знайшов нічого, жодної, бодай тонюсінької книжечки-брошюри. В експозиції знаходилася лише одна книга про ЧВВМУ ім. Нахімова. Ні-ні, не подумайте, що про сучасну Академію ВМС ЗС України, правоприємницю того ЧВВМУ, ні, про Чорноморське вище військово-морське училище часів радянських. Враження від експозиції таке, що «город двух флотов» знаходиться десь далеко поза за межами України і що то таке, і чиїм є той «другий флот» — не зрозуміло. Полистайте «Записки командующего» Ігоря Касатонова і вам відкриється «радєніе» «видатних командувачів» стосовно держави українського народу і її флоту.

А може, у центральній міській бібліотеці Севастополя відсутні історичні, науково-популярні книги чи історичні дослідження з історії мореплавства в Україні, з історії Військово-морських сил України? Небагато, але такі в каталогах бібліотеки числяться. На питання до організаторів експозиції, чому раз експозиція називається «Город двох флотов» не виставили книги з історії «другого» флоту у місті — флоту України, відповідь до наївності банальна: для її розгортання не вистачило… місця у читальному залі. Ну, не існує для севастопольських бібліотекарів українського флоту, і крапка.

Виглядає, що на Чорноморському флоті, борючись за вплив на севастопольську громаду, на відміну від ВМС України, не жаліють зусиль на проштовхування своєї ідеологічної флотської концепції, як і коштів на книговидавництво — багато з виставленого на експозиції видано при фінансовій підтримці «Дома Москви».

У ВМС України до свого професійного свята спромоглися перевидати всього одну книжку «На варті морських рубежів» … в одному екземплярі, який подарували Міністру оборони України. Не до книжної виставки, мабуть, українським адміралам було напередодні свого професійного свята. Либонь, з чільників українського флоту книжну експозицію у Центральній бібліотеці міста так ніхто і не відвідав. Там, відчувається, нема достатнього розуміння значення інформаційного і літературного забезпечення життєдіяльності очолюваного ними флоту, бо за останні три роки на Українському флоті не провели жодної зустрічі з авторами книг про український флот, не організували жодної книжної виставки чи презентації вже виданих книг.

Отак розгорнута експозиція у Центральній бібліотеці міста, попри свою назву, пропопагує концепцію «Русского міра» про Севастополь як «город слави русскіх моряков», протягом цілого тижня нав’язувала мешканцям і гостям флотської столиці України лише одну точку зору, демонструвала лише одні факти, які свідчать, що іншого флоту, крім російського, тут «нєт і нєбило» і бути не може, що все тут Росія, що історію міста і флоту творили не українці, що воювали на морі не українські моряки, що все тут творили не українські руки. Як написав один з рекламуємих на тій же експозиції автор книги «Севастополь в судьбе России и Украины»: «Севастополь — творенье божье в лице России», а українці появилися на світ божий лише після проголошення СРСР у 1922 році. В цьому, треба думати, ідейний грунт спільного святкування Дня флоту України і Дня ВМФ Росії.

Ось вам і українське місто «двох флотів», ось вам і «братська слов’янська дружба» в оригіоналі експозиції виданих в Україні (!) історично-публіцистичних книг, організована українською державною установою, якою є сама бібліотека. А всі експонуємі твори розсилаються у всі бібліотеки та навчальні заклади міста і на такому історичному ґрунті виховуються майбутні захисники української держави.

Як на мене, розгорнута до Дня флоту України книжна експозиція є ідеологічною провокацією і в одному ряду з провокацією на генеральній репетиції морського параду напередодні Дня флоту України і затопленням українського бронетранспортера під Державним прапором України. І там, і тут проглядається одна ціль — приниження флоту України і разом з ним української держави, демонстрація виключної зверхності Росії в регіоні і домінування Російського флоту.

Можна, скаже якийсь читач, пройти і мимо книжної експозиції, книги якої тисячними екземплярами розповсюджуються не лише у Севастополі. Справді, можна зробити вигляд, що не замітили, що не було такого, та, як вірно підмічено в народі, капля води камінь точить. Прочитайте на севастопольських форумах, що там пише про флоту України і українців молодь, вихована на подібних історичних «фоліантах» подібними до бібліотекарів наставниками.

Врешті, хто мав би за обов’язок, виставку не замітили. Тож «пройшли» севастопольські бібліотекарі мимо українського флоту. І нічого їм не сталося. Як свідчить офіційний сайт Центральної міської бібліотеки імені Л.М. Толстого, попри історичну і проросійську зааганжованість бібліотечних працівників, там не втрачають оптимізму. Їх все це «настраивает на оптимистическое будущее нашего общества, поскольку в свое время великий русский историк Карамзин утверждал, что история Отечества всегда любопытна тому, кто достоин иметь Отечество».

Російський історик мав рацію. Та чи розуміють значення цих слів чиновники з владних кабінетів Севастополя і українського військового відомства?

Мирослав МАМЧАК,
капітан 1 рангу у відставці