ПРО НЕЛЮДЯНІСТЬ І ВІДСУТНІСТЬ ПОВАГИ

Увімкнув у День пам’яті жертв Голодомору 23 листопада 2013 р. о 8.30 телевізор, помітив, що всього на двох телеканалах — «Ера» та Севастопольській державній телерадіокомпанії були скорботні логотипи, пов’язані з трагедією Українського народу.
Після 9.00 побачив ще на Maксі TV, 24 News, ТВі, Першому, Культура, Меню-TV, Глас, КРТ, Сонце, музичних телеканалах М1 та М2 та Тонісі. На жаль, перераховані телеканали мають в Україні невелике покриття та мало глядачів.
«За останні кілька десятиліть і Україна, і світ дізналися багато правди про радянський Голодомор, однак інформаційна війна все ще триває», — сказав історик Володимир В’ятрович, виступаючи в Римі на Міжнародній науковій конференції «Голодомор — 80 років пам’яті українського геноциду».
Чи можна назвати моральною поведінку керівництва та журналістів територіально українських, а ментально совєтських телеканалів, які розважали телеглядачів як могли у цей скорботний день? Як можна взагалі займатись журналістикою, не поважаючи моральних норм народу і не маючи елементарної людської поваги до трагедії українців?
Зрозуміла мета цих власників каналів — комерційна вигода. Але хіба не мету об’єднання громадян держави несе в собі зображення скорботного логотипа?
Президент України Віктор Янукович говорить про чорний слід Голодомору на українській землі, каже: «Наше завдання — зберегти пам’ять про все, що відбулося на українській землі. І героїчне, і трагічне. Спільна пам’ять та спільна історія мають об’єднувати нас, робити сильнішими. Це — фундамент нашого майбутнього», а власники телеканалів і журналісти чомусь залишаються глухими.
Так само неадекватно поводить себе і міністр освіти Табачник, який у нових посібниках з історії взагалі викинув розділи подій 30-х років, про що говорили учасники телемарафону на 5-му каналі. При цьому школярі знають про геноцид, за допомогою вчителів та самостійної роботи дістають ці знання.
Хіба не до міністра також слова очільника держави про збереження пам’яті «про все, що відбулося на українській землі»?
На телепередачі зібрались поважні експерти з цих питань: директор соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович, суддя Федерального Суду США (1987), правник, політичний і громадський діяч, доктор права, професор Богдан Футей, голова комітету Конгресу українців Канади, директор дослідно-освітнього консорціуму з вивчення Голодомору Валентина Курилів, колишній віце-прем’єр Іван Васюник. Були почуті і думки комуніста Валерія Солдатенка, який є директором Українського інституту національної пам’яті і не визнає Голодомор геноцидом Українського народу.
При цьому незаперечним є наведений його опонентами факт того, що доктор права, польський єврей Рафал Лемкін (1900-1959), який зробив визначення слова «геноцид» та розробив Конвенцію про запобігання та покарання злочинів геноциду, прийняту Асамблеєю ООН у 1948 році, ще 11 вересня 1951 р. виступив перед чотиритисячною аудиторією в «Мангеттен центрі» у Нью-Йорку з доповіддю «Радянський геноцид в Україні», яку згодом було видано 28-ма мовами світу. Уже на початку своєї доповіді Рафал Лемкін заявив про те, що Голодомор «є класичним прикладом радянського геноциду, найдовшого й наймасштабнішого експерименту з русифікації, а саме — винищення української нації».
Соціолог Олексій Антипович опублікував важливі для розуміння ситуації висновки про те, що російськомовні громадяни знають, але не хочуть визнавати факт геноциду.
Канадський історик і політолог українського походження, професор історії Росії та східноєвропейської історії Квебекського університету (Монреаль) Роман Сербин переконливо і з цитуванням джерел довів, що Голодомор став вершиною довголітнього геноциду Українського народу.
У телемарафоні в обговоренні взяли участь також голова Київської міської організації Українського добровільного історико-просвітницького правозахисного благодійного товариства «Меморіал» ім. В. Стуса, директор музею радянської окупації Роман Куцик, історики Людмила Гриневич та Володимир В’ятрович, які підтверджували факти народовбивства українців, що були сплановані очільниками тоталітарного режиму.
Отже, журналісти 5-го телеканалу найпрофесійнішим чином висвітлили причини геноциду і Голодомору українців 1932-1933 рр., зібравши до обговорення не пустословів, базік та пустобрехів, як на інших шоу, а фахівців з історії.
Заради справедливості треба сказати, що на кількох каналах теж були розширені сюжети про скорботну подію 80-річної давнини. А про відсутність логотипа та розважальні програми у День пам’яті жертв Голодомору на телеканалах України могла б запитати у власників телеканалів Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення чи Адміністрація Президента України.

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ

"Кримська Свiтлиця" > #48 за 29.11.2013