Якщо Вас переймають проблеми нашого Всеукраїнського перепису, пропонуємо матеріал про деякі переписні "викрутаси" в Криму. На превеликий жаль, протиставити їм щось в інформаційному просторі автономії, де видається кілька сотень російських газет і лише одна державномовна "Кримська світлиця", нам, крім ентузіазму, практично нічого: наша "Світлиця" й так уже півтора місяці друкується в борг і ще не відомо, чи побачить в п'ятницю світ оця публікація. Одним словом - SOS!

З найкращими побажаннями -
Віктор Качула,
головний редактор громадсько-політичної
та літературної газети "Кримська світлиця".
12.  12. 2001.
Тел. у Сімферополі (0652) 29-86-59.
 

ТАКИЙ ЗАПИС ЗРОБИЛА ОБЛІКОВЕЦЬ ПІД ЧАС ПЕРЕПИСУ В СІМФЕРОПОЛІ - ПРО КОГО Б ВИ ДУМАЛИ? - ПРО ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА "КРИМСЬКОЇ СВІТЛИЦІ"...
НЕ ОБОВ'ЯЗКОВО В КРИМУ БУТИ РЕДАКТОРОМ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЗЕТИ, ЩОБ ПОМІТИТИ ТАКУ ПІДСТУПНІСТЬ І ВІДСТОЯТИ СВОЮ РІДНУ МОВУ (НАШІ ЧИТАЧІ ПРОДОВЖУЮТЬ  ПОВІДОМЛЯТИ ФАКТИ УПЕРЕДЖЕНОЇ ПОВЕДІНКИ ПЕРЕПИСНИХ АГЕНТІВ ОСОБЛИВО ПІД ЧАС ЗАПОВНЕННЯ "МОВНОГО" ПУНКТУ №7). АЛЕ РАДИ ТОГО, ЩОБ ОЦЮ "УПЕРЕДЖЕНІСТЬ" ЗАДОКУМЕНТУВАТИ (КОПІЯ  "ЗРУСИФІКОВАНОГО" ПЕРЕПИСНОГО ЛИСТА ПЕРЕД ВАМИ, А ДИКТОФОННИЙ ЗАПИС ПЕРЕПИСНИХ ДИСКУСІЙ З ОБЛІКОВЦЕМ ЗБЕРІГАЄТЬСЯ В РЕДАКЦІЇ), ТАКИ ТРЕБА БУЛО, АБИ НА ЇЇ ШЛЯХУ ТРАПИВСЯ ЖУРНАЛІСТ...

І що, здавалося б, архіскладного в тому, щоб просто зачитати пункт за пунктом запитання в переписному листі і записати у відповідній графі зі слів опитуваного відповідь? Та навіть вільно не володіючи українською мовою, обліковець після одного-двох інструктажів знатиме тих два десятки анкетних запитань чи не напам'ять! Власне, пані Людмила, котру ми в суботу, 8 грудня, впустили до нашої оселі виконати покладену на неї державою відповідальну місію нас переписати, розпочала бадьоро і впевнено, встигаючи поміж запитаннями пожалітися, що десь їй і бланк вже встигли зіпсувати, а ще десь облаяли...

Що ж, співчуваємо, всякі люди трапляються. Але до справи: прізвище та ініціали, родинні стосунки, стать, вік, місце народження, національність. І так, ніби між іншим, після національності прозвучало: "Мовою какой... русским языком владеете?"
Та чого ж не володію? Ще, може, й краще від декого з росіян, бо свого часу попрацював понад десяток літ в кримській російській газеті. Тому й відповідаю ствердно: так, володію. В переписний лист не заглядаю, які там далі пункти, чекаю нових запитань. "А інша мова, иностранным языком каким владеете?" - суржиком продовжує обліковець. Поки раджуся з дружиною, чи варто нам з нею щось говорити про нашу напівзабуту університетську "німецьку зі словником", жіночка встигає узгодити моє громадянство і перестрибнути вже до освіти.

І тут аж приголомшує думка: а чого ж це мене й досі не спитали про мою українську мову? "Почекайте, шановна, а що ви отам вже встигли записати  - можна глянути?" І торопію: в графі "ваші мовні ознаки" навпроти пункту "рідна мова" стоїть... "русский" (див. копію).

Чи легко було після такого шоку переконувати пані Людмилу в тому, що вчинила вона зле? Сумніваюсь, що й тепер вона кається. Бо непідроблено дивувалася: чого це я з нею не погоджуюся? ("Вы же сами сказали, что владеете русским. Ну, вот давайте я тут сверху напишу, что вы еще и  на украинском можете"). І ще непідробленіше обурювалася, коли мені довелося власноруч записати навпроти такого важкого для неї пункту, що я не тільки можу "на украинском", а що ця мова для мене - рідна (вибачай, державо, за зіпсований бланк, але він був би ще більш зіпсований, якби в ньому залишилася облудна неправда).

Втім, деяку невпевненість у своїх вчинках наша суботня гостя все ж відчувала (особливо після того, як я на факсимільному апараті зробив на всякий випадок копію зіпсованого переписного листа і увімкнув диктофон). Тому, напевне, й погодилася переписати нашу сім'ю заново (до речі, поки я в сусідній кімнаті займався копіюванням, пані Людмила встигла "зрусифікувати" ще й мою українську дружину, записавши російську мову рідною і їй!).

Ось так, з другої спроби і з великими потугами ми перевалили через підступне сьоме запитання. (В суботу, 15 грудня, о 18 год. 30 хв. в радіопрограмі "Слово" на Кримському радіо читачі зможуть почути, як непросто усім нам давався цей "мовний" перевал). Врешті-решт дісталися до пункту про місце моєї роботи, заповнивши який, пані Людмила, напевне, пошкодувала, що він не стоїть в анкеті першим: може, була б обачнішою? Та все одно, стриматися і не проголосити, що "украинцы нехорошие" і вона їх "не признает", таки не змогла. На тому й розійшлися.
Та, як виявилося, ненадовго. Вже наступного дня, у неділю, в двері наполегливо постукали: знову пані Людмила, тепер уже в супроводі двох серйозних чоловіків. Один з них показав посвідчення (з неповторним українським прізвищем!) начальника тієї лічильної дільниці, звідки було послано до нас пані Людмилу.
"Какие у вас претензии к работе нашего учетчика? Почему вы испортили бланки?" - суворим командирським голосом розпочав пан Віталій. (Вибачте, шановні дійові особи цього репортажу, що не називаю ваші прізвища, але чомусь до останнього віриться, що вам, або рідним вашим, не дуже хочеться такої слави). Поговорили... Україна, це, виявляється, Малоросія. А Крим - це Росія, тож даремно ви отут пручаєтеся "с вашей украинизацией". І взагалі - "этот национализм, эта ржавчина - он во всем виноват! А газета ваша - раза два в руки ее брал - нет, не то..."

Людоньки, яка українізація? З єдиною переповненою українською гімназією в колишньому дитсадку? З одним українським підручником на цілий клас? З ярликом "націоналіст" (для Криму це ще й досі - лайка) лише за те, що не дозволив під час перепису "розукраїнізувати" себе і свою дитину?!

А, може, й справді даремно пручаємося, шановний пане Президенте, Прем'єр-міністре, держкомінформівське обезголовлене наше керівництво, депутатство наше красне, що дали "Кримській світлиці" сяку-таку копійчину на виживання в напівукраїнській автономії, та й тієї нема, бо вже півтора місяці газета друкується в борг, і ще невідомо, чи оцей номер вийде у світ, чи запуститься комп'ютер при всього плюс 12 градусах на редакційному термометрі, чи не викинуть на вулицю орендатори після 31 грудня, коли закінчиться термін угоди (а 31 грудня газеті, між іншим, рівно дев'ять літ виповнюється). Якщо це називається "українізація", то як охрестити те, що роблять з нами сьогодні найняті на наші ж українські гроші переписники під орудою ось таких панів Віталіїв з командирською виправкою? Ну, відстояли, хто міг і захотів, своє особисте українство, давайте тепер самі собі урочисто проголосимо, що держава починається з нас, що недаремно ж "Кримській світлиці" на якомусь там всеукраїнському журналістському форумі присвоїли звання "Форпост України" (панове організатори цього шоу, хоча б папірця про те, що ми - форпост - прислали в редакцію, ми ним, може, від кредиторів тепер відбилися б!). А що далі?

А далі ми звернемося до наших кримських статистичних начальників з пропозицією дати оцінку результатам переписної діяльності обліковця пані Людмили і тих, хто її ось так до цієї відповідальної державної місії підготував (тут уже, шановні, вибачайте, але прізвища ваші назвати доведеться). Потім, якщо газета ще виходитиме, ці оцінки опублікуємо. І зробимо разом з нашими читачами відповідні невтішні висновки. І разом лаштуватимемося на березневі вибори, вірячи в те, що спроможемося вздріти на цьому політичному ярмарку майбутніх поводирів і гуртом хоча б вибори організуємо не так, як цей перепис, який лають тепер як ліві, так і праві, як націоналісти, так і шовіністи, як державномовні, так і "русскоязычные", як "Крымское время" з такою ж "Правдой", так і "Кримська світлиця".

Але ж дивіться, панове й товариші, господа і просто громадяни: а все ж таки є у нас хоч щось спільне в нашій багатостраждальній державі!

То, може, все у нас ще вийде?

Віктор КАЧУЛА,
головний редактор
"Кримської світлиці".
 
 
***
Таку листівку знайшов у своїй поштовій скриньці і надіслав до редакції ялтинець Олександр Жуков. Зауважте, шановні читачі, який запис пропонується зробити в  графі "рідна мова" неросіянам. То чи не по цій агітці проводилися подекуди інструктажі з кримськими переписувачами?

* * *
В КЕРЧІ Людмила Григор'єва змогла  тільки зі скандалом довести переписувачу, що її рідна мова - українська.
В Сімферополі більшість переписувачів не володіють державною мовою. Коли я відповів на запитання про день народження "16 вересня", мені записали російською мовою "16 апреля".
В смт.  Красногвардійському з Володимиром Паламарем не погодились з тим, що його рідна мова українська і зауважили, що не можна записувати російську мову в графу "іноземна".  Переписувачі не користуються офіційними анкетами. Вони записують дані у зошити, про те, що переписується в анкети, красногвардійцям невідомо...
Олег ФОМУШКІН,
голова Кримської організації РУХу.

* * *

ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ перепису населення в Автономній Республіці Крим відбуваються масові порушення Конституції України. Переписувачі здійснюють записи в офіційних україномовних бланках російською мовою. Брутально ігноруються вимоги громадян про внесення інформації про них українською мовою. Про це свідчать, зокрема, Г. Хижняк, В. Сивун та М. Білий (с. Приморське, Феодосія), А. Осадча (с. Орджонікідзе).
Крім того переважна більшість переписувачів заносять відомості не в бланки, а в зошити, що не дозволяє перевірити правильність записаної інформації.

Тож виникають запитання:

1. Хто в Криму розпорядився  проводити перепис виключно російською мовою?

2. Чи можна довіряти результатам перепису, особливо в пунктах, що стосуються національного та мовного складу населення, за такої негативної, щоб не сказати ворожої, настроєності місцевих (на рівні міста) керівників, які здійснюють перепис?
Прошу вжити негайних заходів щодо виправлення ситуації та забезпечення об'єктивності проведення перепису на території АРК.

(З листа голови Всекримського товариства "Просвіта" Сергія САВЧЕНКА, відправленого на адресу Адміністрації Президента України
8 грудня 2001 р.).