Уже став хрестоматійним вислів про те, що Крим є найкоштовнішою перлиною ордена на грудях Європи. Який цей міфічний орден, ніхто не знає. Проте відомо, що за кількістю пам'ятників історії і культури Крим посідає чи не найперше місце в Європі. Але відомо й інше: близько 10 тисяч історичних пам'яток перебувають нині у жахливому стані. Тому наша пам'ять і національна гордість, натикаючись на священні руїни стародавніх цивілізацій, щоразу ставить одне й те ж запитання: чому ми не бережемо те, що маємо, що становить надбання світової культури?

Унікальний музей просто неба

Територія Кримського півострова із сивої давнини була центром розселення людини. У передгір'ї і гірській місцевості археологи відкрили понад 20 стоянок первісної людини епохи раннього палеоліту (100-30 тисяч років тому). У Бахчисарайському, Білогірському, Сімферопольському районах є печери древніх скотарів і перших хліборобів. Влітку 1973 року поблизу Білогорська, в урочищі Ак-Кая, археологи відкрили залишки поселення неандертальців, а у селищі Старосілля (Бахчисарайський район) було знайдено поховання так званого «старосільського хлопчика», череп якого зберіг риси кроманьйонської людини.

Найбільш відомі стоянки епохи мезоліту (12-8 тис. років тому) поблизу Севастополя (грот Мурзак-Коба) і поблизу села Широке у Севастопольській зоні (грот Фатьма-Коба). Знайдені тут знаряддя праці свідчать про те, що древні поселенці Тавриди займалися й рибальством.

Багато пам'яток залишила на кримській землі новітня історія. Одне те, що Керч нещодавно відзначила свій 2600-літній ювілей, говорить саме за себе. В Криму відпочивали і творили, воювали й набиралися сил Суворов і Кутузов, Нахімов і Ушаков, Чехов і Толстой, Шаляпін і Рахманінов, Леся Українка і Степан Руданський, Айвазовський і Спендіаров... Від древньої Керчі до не менш древнього Херсонеса лежать експонати велетенського музею під відкритим небом. Як бережемо ми ці старожитності?

Приїжджаючи в Судак, ми неодмінно милуємось знаменитою Генуезькою фортецею (пам'ятка ХІV століття), про яку знаменитий французький дослідник Дюбуа де Менпере писав: «... не можна собі уявити руїн більш прекрасних і величних».  Сьогодні ці руїни є візитною карткою курортного містечка. Час від часу тут проводяться фінальні дійства фестивалю «Шовковий шлях». І не більше.  Фактично залишки Генуезької фортеці майже не працюють на індустрію туризму, бо, окрім оглядин, тут нічого запропонувати гостям, бо ніхто серйозно не займається ні розробкою цього туристського маршруту, ні виготовленням сувенірної продукції, яка могла б нагадувати як вітчизняному, так і іноземному туристові про чудово проведені дні у Судаку.

За Бахчисараєм, у горах, розташована інша перлина кримської старовини - Мангуп, фортеця, заснована ще в V столітті. Тут нині працюють археологи на чолі з професором Таврійського Національного університету Олександром Герценим. Справжні археологи ведуть багаторічну виснажливу боротьбу з так званими «лжеархеологами», або копачами-аматорами, які фактично руйнують пам'ятку історії і архітектури. Для охорони Мангупу немає ні коштів, ні бажання влади захистити старожитності від вандалів. У жахливому стані - майже всі «печерні містечка» Криму і насамперед Ескі-Кермен і Чуфут-Кале.

Після того, як Севастополь отримав статус відкритого міста, сюди потяглися численні валки туристів. І не випадково, адже Севастополь не лише пам'ятник героїчної звитяги. Звідси, з Херсонесу, вийшла на слов'янські землі християнська віра. А з вірою йшла і культура, розвивалася наша державність.  Фахівці вважають, що Херсонес ще до кінця не вивчений, що нові розкопки археологів можуть принести людству не одне відкриття. Але для глибокого дослідження Херсонесу знову ж таки не вистачає коштів.

Ну, а що нам відомо про Євпаторію? Що це дитяча оздоровниця? Та ще про те, що Володимир Маяковський написав:

Очень жаль мне тех,
которые
Не бывали в Євпатории!

І все. На цьому пізнання історії самобутнього міста й закінчується. Але археологи ідуть далі від нас, шанувальників курорту і грязелікування. Це вони відкрили тут знамениту Керкінітіду, античне місто-державу, що може по-новому трактувати вже відомі сторінки кримської історії.

Здається, ще недавно, у часи так званого застою, існувало близько 80 туристичних маршрутів Криму, розроблених істориками, археологами, краєзнавцями. Переважна більшість пам'яток, які входили до цих маршрутів, нині знаходиться у занедбаному стані. Візьмемо для прикладу Неаполь Скіфський, місто, засноване ще в ІV столітті. Звідси починається історія сучасного Сімферополя. Власне, його будівничі стали першими руйнівниками резиденції скіфського царя Скілура. Ще у ХVІІІ  столітті кам'яні плити Неаполя Скіфського лягли у підмурівок багатьох споруд нової столиці Криму.  Цей процес не припиняється й сьогодні. Скільки статей опубліковано на шпальтах кримських газет, скільки тривожних виступів істориків, археологів, краєзнавців пролунало в місцевому телерадіоефірі з приводу загибелі Неаполя Скіфського! А що змінилося? Абсолютно нічого. Виходить, що краєзнавці агітували самих себе бути справжніми шанувальниками старожитностей. Влада не почула ці тривожні сигнали.

Що зупинить вандалізм?

Відповідь на це запитання проста: уся територія Криму повинна стати Національним заповідником. А для цього потрібно прийняти відповідний закон, який би чітко розставив крапки над «і». Без цього статусу Крим був, є і залишатиметься об'єктом споживацького використання з боку різних фірм, які нині займаються організацією туристичної справи.

Скажіть, хто по-справжньому оцінив значення Перекопського валу для історії рідного краю і України в цілому? Ніхто, окрім самодіяльних шукачів скарбів і зброї. Але ж тут, на Перекопі, розташованому на півночі Кримського півострова, є залишки споруд VІІ-VІІІ століть. На старому кладовищі, розташованому на місці середньовічного некрополя - могили ХІХ-ХХ століть.

Із мармурових могильних плит у радгоспі «Філатовський» свого часу місцеві «зодчі» збудували не одну ферму для худоби, а хрест князя Потьомкіна скинули у рів для сміття... Залишки фортеці Ор-Капу, де зупинявся свого часу О.С. Пушкін, нині в такому стані, що соромно комусь показувати. Мародери копають і копають, шукають зброю, ордени, золоті коронки. Нещодавно під час будівельних робіт були знайдені останки радянських воїнів, яких так ніхто й не поховав після звільнення Криму від фашистів. Ця справа лягла на плечі воїнів 32-го армійського корпусу, які перепоховали загиблих захисників Вітчизни. Та чи усі полеглі поховані з почестями? До речі, у Сеастополь часто навідуються представники далекого Туманного Альбіону, які шанують пам'ять загиблих тут під час Кримської війни своїх земляків. А що робимо ми? У 1982 році у Севастополі бульдозер зрівняв з землею поховання французьких воїнів. Було зруйновано 17 склепів-саркофагів.

«Металісти» добралися і до пам'ятника на могилі Олександра Гріна в Старому Криму. Цей пам'ятник, виготовлений із бронзи, чудом вдалося врятувати від здачі у металобрухт.

Oдна із святинь Криму - монастир святого великомученика Георгія, де свого часу бували Пушкін, Грибоєдов, Чехов, де поховані адмірал Лазарєв і обер-прокурор Синоду Голіцин, теж чекає на особливу увагу наших сучасників.  У 1924 році монастир закрили. Під час Великої Вітчизняної війни німецько-фашистські окупанти пограбували його дочиста...

Інший монастир - Вірменський, розташований у Старому Криму, має історико-культурний пам'ятник Сурб-Хач (Священний Хрест), якому вже 650 років! Книги з бібліотеки цього монастиря нині зберігаються у єреванському Матенадарані, хоча повинні бути тут, на кримській землі. Після тривалих словесних баталій уряд Автономної Республіки Крим нарешті дійшов висновку про необхідність здійснення реставрації монастиря.

Зашорені проблемами нашого сьогодення, ми не помічаємо тих речей, які можуть скласти справжню славу Криму. Ті прибутки, які можна отримати від демонстрації кримських історичних коштовностей, набагато вищі від результату діяльності кримських оздоровниць, підприємств, садів і виноградників. Ми не закликаємо до якихось надмірних зусиль, до того, щоб відкинути розвиток суто кримських галузей виробництва. Ми просто хочемо ще раз привернути увагу усіх урядових структур, що причетні до соціально-економічного розвитку Криму, до одного - настав час підняти з-під ніг безцінні скарби.

Олександр КУЛИК, «Урядовий кур'єр»
2002.05.17

До розділу "Вільна Трибуна"