Кримський природний заповідник починався із заказника імператорських полювань, створеного 1913 року за проектом, розробленим ще 1896 року.  Заповідник було організовано під тиском передової громадськості, яка піклувалася про збереження для прийдешніх поколінь цінної фауни. Потім природодослідники домоглися переведення його в ранг Національного заповідника, а 1923 року район царського полювання було утверджено як Кримський державний заповідник і лісова дослідна станція. Згодом станція стала самостійною науковою установою. Пізніше, 1991 року, заповідник через ранг заповідно-мисливського господарства (читай: нових царських полювань) прийшов до повернення попереднього статусу.

Заповідник пережив декілька перетворень, часом дивних з огляду на охорону природи, довгий час кружляючи в тумані мисливства. Починалось, як сказано, з царських полювань і перетворилося в радянські часи на господарство з головним призначенням - розвага партійної еліти. Тільки з відновленням незалежності України відновлюється статус заповідника як природоохоронної установи, хоча ринкові захоплення негативно позначаються на збереженні природних цінностей.

Кримський природний заповідник з адміністративним центром в Алушті - наукова лабораторія, яка відіграє важливу роль у збереженні природних раритетів. Він є також об'єктом наукового туризму. Займає яйли, північні та південні схили Головного Кримського пасма гір. Площа власне заповідника 35 тисяч гектарів.  Крім того, є орнітологічне відділення «Лебедині острови» площею суходолу 49 гектарів та 10 тисяч гектарів акваторії Каркінітської затоки. Відділення має міжнародне значення як місце гніздування болотних птахів. Є два музеї - «мертвий» і «живий». Останній - це зоодендропарк, де представлені рідкісні види рослин і тварин. У гірській частині заповідника зберігається екологічне різноманіття рельєфу, лісів, різнотрав'я.
Заповідник простягся з півночі на південь на тридцять кілометрів, підходить майже до Чорного моря, охоплюючи мальовничі схили гір, вкритих лісами. На півночі охоплює вершини гір та високогірне безлісе плато і пролягає за межі Кримського пасма. На території заповідника - найвища вершина Кримських гір Роман-Кош (1545 м), трохи нижча Чатирдаг (1525 м) і ще три гори - Демір-Капу, Зайтин-Кош, Кемаль-Егерек.
Вражає складність геологічної будови і рельєфу. На яйлах багато карстових форм. Майже триста джерел у долинах дають воду річкам Кача, Альма, притокам Салгіру. Віялоподібний лісистий амфітеатр у верхів'ях річки Альми, де збереглася первісна природа, - одне з наймальовничіших місць.  Південнобережний праліс із реліктовим ялівцем ніби переносить у далеке минуле, в дольодовикову епоху. Майже 1200 видів рослин буяє на гірських схилах, серед яких немало рідкісних, майже сотня ендеміків, 74 види занесені до Червоної книги України.

У рослинності головне місце займають унікальні недоторканні ліси, красиві й таємничі, що приваблюють тих, хто любить і вміє берегти природу. Вони мають майже двісті видів дерев і чагарників. Переважають сосна кримська, бук східний, три види дубів, лип, клени, граб звичайний і грабинник, у підліску кизил, ліщина, глід. Рослинність схилів складається з бука, граба, осики, сосни. Трапляються кремезні трьохсотлітні дуби, майже такого віку сосни і буки. Є й унікальний куточок північного лісу - невеличкий природний гай берези бородавчастої. Можна побачити справжнє криволісся - «п'яний ліс».

Центральна удоговина зайнята переважно буковим лісом. Особливо цінними ділянками є високогірні букняки у верхньому поясі лісу, де дерева сягають висоти 30 метрів і діаметра 80 сантиметрів. Вище лісу - пишнобарвні альпійські луки-яйли, дуже гарні весною і влітку.

Ліси утворюють неповторний колорит у всі пори року. Чарівна тут весна з ніжними першоцвітами, літо з гомінкими мешканцями, золотаве вбрання осені, снігові зимові гори в обрамленні зелені хвойних дерев. Ліси не тільки «легені» курортів, а й джерело духовного зцілення, де оздоровлюється тіло і очищується людська душа. Побувавши в заповіднику, люди стають просвітленими, мудрішими, добрішими.

Дивовижний край! Тут поєдналися рослинність субтропіків і півночі, ландшафти величного Кавказу і сувора краса Карпат, спокій яйл і вітряні простори степів. І на цьому тлі химерно переплітаються пори року: внизу розливається аромат магнолії, а в горах ще тільки з'являється шафран, в Ялті квітують троянди, а на Ангарському перевалі в снігу буксують тролейбуси, в Алушті припікає весняне сонце, а Чатирдаг окутаний памороззю. Дивно поєднуються прикмети багатьох кліматичних зон. За один день можна побувати в різному природному оточенні, побачити рослини субтропіків і північних лісів.

Великий видовий склад тваринного світу. Маємо 40 видів ссавців, 185 видів птахів, 14 - плазунів і 8 - риб. Численний кримський підвид благородного оленя, який колись вільно кочував у таврійських степах, а тепер зберігся природно лише тут та в Асканії-Новій. Тисячу цих тварин за чверть віку розселено звідси в інші краї. Красою і грацією вирізняється козуля - споконвічна мешканка цих гір. Живуть критський муфлон, білка-телеутка, знов оселився вепр, звичайні заєць, лисиця, у важкодоступних хащах трапляється кам'яна куниця, рідше - борсук, лисиця. Гора Чорна - улюблена місцина муфлонів. Їх тепер 120 особин. А колись були ще ведмеді, сайгаки, тарпан.

Важлива робота проводиться для відродження зниклих видів і акліматизації нових.
Сила-силенна пернатих буває на перельотах у вирій, немало гніздиться і виводить потомство. Звичайним став кеклик - гірська куріпка. А на «Лебединих островах» з'явився навіть пелікан.

У відлюдних гірсько-лісових місцинах гніздяться найбільші наші птахи - чорний гриф (15 особин) та білоголовий сип (20-30 особин).
Є й дрібні пернаті хижаки - канюк та боривітер. Над заповідними просторами в небі ширяють орли.

Заповідник є акумулятором прісної води, яка живить численні джерела й річечки. Лісові масиви, що вдягають хребти і схили гір, бережуть воду і регулюють її стік, тобто служать надійною гідроспорудою. Під шатром вікових деревостанів беруть початок ріки Альма, Кача, Дерекойка. До Алушти виходить річка Улу-Узень, що в перекладі «Велика річка», хоча довжина її 13 км, вона утворює водосховище у 13 млн. кубометрів, чим повністю забезпечує водою курортне місто. Гора Чатирдаг - своєрідна водонапірна башта Криму.
Напрочуд гарні краєвиди відкриваються з багатьох точок. З перевалу бачимо прекрасну панораму гірського Криму, видно на півдні гору Роман-Кош, у блакитному серпанку мріють відроги Головного і стрімкі схили Внутрішнього гірських пасм, укриті буковими лісами.

Долина річки Улу-Узень веде до Кебітського перевалу, ліворуч тягнеться ланцюжок гір - «невдалих вулканів», а праворуч од шосе в напрямку Чатирдагу бачимо високий хребет, найвища точка якого гора Еклізі-Бурун підноситься на 1525 метрів.

Від білокам'яної «Альтанки вітрів», що біля Гурзуфського сідла, можна милуватись Артеком і Ведмідь-горою на тлі Чорного моря. Вище - Ай-Петрі, внизу - Ялта, лівіше - скеля Червоний Камінь, біля якої вирощують виноград для найкращого у світі вина. Мускат білий Червоного Каменю - цей шедевр класичного виноробства нагороджений 17-ма золотими і однією срібною медалями, єдине в світі вино, удостоєне двох кубків Гран-прі.

Кримським лісам шкодять пожежі через необережність людей з вогнем. А ще більшої шкоди завдають браконьєри. Останнім часом яскраво проявляється пасивність в охороні природи за надмірної активності її губителів. У результаті за останнє десятиліття оленів з двох тисяч залишилося п'ятсот.  Зменшилася кількість кабанів, козуль, муфлонів.

Працівники заповідника розповіли про дикунські випадки. Муфлона вбили у вольєрі зоопарку. Самиця оленя потрапила в зашморг, яких навколо вольєрів було встановлено 13 штук! З убитої олениці вирізали і забрали лише стегно, решту покинули, а біля мертвої матері залишилося плакати десятиденне дитинча. Єгер не дав загинути, вигодував коров'ячим молоком...

Багато відпочиваючих і гостей півострова відвідують заповідник, щоби поспілкуватися з чудовою природою. Правда, пішоходів далеко вглиб не пускають. Для бажаючих прокладено 60-кілометровий екологопізнавальний маршрут - дивної краси дорогу.

Сучасні особливості відвідування заповідника в тому, що на цей маршрут допускають лише автомобільних туристів. Пішим не дозволяється: від них можна і пожежі дочекатись - таке пояснення цього «табу». В дусі старих традицій і новочасної олігархії...

Звичайно, треба продавати красу, за кордоном за її споглядання платять великі гроші. Це матеріальна цінність без вивезення на експорт. «Поклади» краси у Кримському заповіднику невичерпні. Вона не виснажується, і чим більше її продаємо, тим буйніше «родить».

Михайло КУРДЮК, кандидат сільськогосподарських наук
«Сільські вісті» 2002.06.14