ГЕРОЯМ — СЛАВА!

Чи появиться у Севастополі вулиця імені Героя війни віце-адмірала Володимира Пилипенка і чи довго ще буде Севастопольська міська рада боротися з політикою Президента України?

У зверненні Президента України до українців з нагоди Дня перемоги у Великій Вітчизняній війні Віктор Янукович у черговий раз закликав ветеранів війни до примирення, закликав народ України гідно вшанувати всіх тих, хто не залежно від лінії фронту боровся за визволення рідної землі.

Примирення ветеранів, у першу чергу ветеранів Червоної Армії і УПА стало одним із напрямків державної політики в Україні, бо в Європі питання примирення вже давно зняте з повістки дня.

У Севастополі, здається, звернення Президента не почули, і у першу чергу депутати Севастопольської міської ради, більшість якої складають депутати від… Партії регіонів, тобто президентської партії.

Наочним прикладом сказаного є справа з гідним вшануванням пам’яті фронтовика, учасника оборони і звільнення від німецько-фашистських загарбників Севастополя, повного кавалера і Лицаря орденів Богдана Хмельницького Героя Радянського Союзу віце-адмірала Володимира Пилипенка і надання його імені одній з вулиць міста.

Рада ветеранів Військово-Морських Сил України вже двічі зверталася з пропозицією перейменувати вулицю, що носить безлику назву «Гражданская», на вулицю імені Героя війни Володимира Пилипенка. На цій вулиці знаходиться лише один так званий «президентський» будинок, збудований за розпорядженням Президента України Леоніда Кучми, і веде вона до військово-морського госпіталю ВМС України, який був створений при безпосередній участі Героя війни. Поряд знаходиться і школа, яка носить ім’я Героя Радянського Союзу Володимира Пилипенка.

Та двічі ветерани ВМС отримували відмову. Як за життя, так і після смерті ветерана міськрада відмовляла йому і у присвоєнні звання «Почесний громадянин Севастополя».

Уродженець Вінниччини Володимир Пилипенко є справжнім сучасним українським Казарським. У роки Другої світової війни захищав і визволяв Севастополь і Крим, був кілька разів тут поранений, знищив десяток кораблів і літаків ворога. Єдиний з Героїв, що проживали у Севастополі, отримав звання Героя Радянського Союзу за звільнення Севастополя будучи старшим лейтенантом, командиром торпедного катера. Він вигравав морські битви у десятка німецьких катерів, розгромив румунський есмінець, а після війни довго розміновував морські мінні поля.

Звільнившись в запас у званні віце-адмірала жив і працював у Севастополі, брав активну участь у громадському житті, очолював Раду ветеранів війни та Всеукраїнське об’єднання ветеранів. Після проголошення незалежності України Володимир Пилипенко першим з севастопольських адміралів-ветеранів війни активно підтримав створення ВМС України, був поряд з українськими моряками поки у 2005 році не пішов із життя. Це був справжній герой, мужній офіцер, бойовий адмірал і щирий патріот України, який не жалів свого життя в боях за Батьківщину і проливав свою кров за звільнення Севастополя, яке і після його смерті платить йому невдячністю.

Так у чому криється така невдячність теперішніх депутатів до пам’яті героя-фронтовика. Чим він завинив перед депутатами міської ради?

Головними гріхами віце-адмірала перед севастопольською владою, про що не раз говорили в кулуарах і писали у своїй партійній пресі комуністи, є два: віце-адмірал Пилипенко всіляко допомагав у створенні Військово-Морських Сил України, підтримував військових моряків у найважчі часи, коли у Севастополі було розв’язане справжнє цькування українського флоту. І ще більшим гріхом є те, що він першим з адміралів-ветеранів війни активно підтримав ідею примирення ветеранів Радянської та Української Повстанської армій, навіть з’їздив на ювілей «Колківської Республіки УПА» на Волинь і публічно побратався з лідером Братства вояків УПА Михайлом Зеленчуком. Тоді проти ветерана розвернули у міській пресі справжнє морально-психологічне цькування, на що він змушений був звернутися до суду за захистом честі і гідності. Володимира Пилипенка навіть вивели з складу комітету організації ветеранів війни! Ось у чому, впевнений, і криються справжня причина відмови міської ради увічнити його ім’я – тут не стільки політичний, як ксенофобський ґрунт.

Однак у севастопольській державній адміністрації ці твердження відкидають і кажуть про дороговизну перейменування вулиць і кивають на брак коштів у міській скарбниці. Але правду відкрив Валерій Саратов, який будучи головою міської державної адміністрації і одночасно лідером міської організації Партії регіонів на пропозицію одного з депутатів міськради про вирішення питання з вулицею Пилипенка, сказав, як відрізав: «Поки я глава Севастополя, вулиці Пилипенка не буде». В цім виразі проглянулася справжня причина відмови: міська влада не хоче допустити самого прецеденту, щоб на честь тих, хто боровся за Україну, була названа вулиця у Севастополі.

Про прецедент, якого не можна допустити, мовиться і в офіційній відповіді ветеранам ВМС колишнього заступника голови Севастопольської міської державної адміністрації Артура Бабенка, (зараз заступник міністра оборони України) який зазначив, що реалізація «такого вартісного проекту, як перейменування вулиці, а також створення прецеденту з початку перейменування вулиць у Севастополі не має достатніх підстав і не принесе реальної користі жителям міста».

Як на мене головне у відповіді чиновника – не допустити прецеденту, пов’язаного з ВМС України, з Україною по суті, бо все тут має бути Росія! Тим більше, що без всяких бюрократичних перепон та не зважаючи на брак коштів у міському бюджеті перейменування вулиць і площ у Севастополі в часи незалежності України вже були. Так, отримала назву площа «300-лєтія Россійского флота», площа Революції стала називатися площею імені адмірала Лазарєва, площа Пушкіна стала площею Суворова, подібні приклади можна ще продовжувати. Оці перейменування, треба думати, Артур Бабенко сприймає як корисні севастопольським українцям і Україні в цілому.

Рада ветеранів ВМС України доручила питання перейменування вулиці на честь героя-фронтовика, учасника оборони і звільнення Севастополя Володимира Пилипенка вирішувати депутату міської ради, члену організації ветеранів ВМС полковнику у відставці Івану Єрмакову, колишньому представнику Президента України в Севастополі. Як йому вдається виконати це доручення він недавно розказав під час презентації своєї книги «Севастополь может…». Іван Федосович відверто визнав, що його спроби завершуються нічим. Відповідь на його котрий вже депутатський запит дали з Управління архітектури і містобудування Севастопольської міської державної адміністрації, що «така вулиця вже є на Північній стороні міста, в кооперативі «Радар», а сама процедура перейменування несе за собою значні фінансові затрати». Це «брєд» чиновника, якому ніхто не давав права приймати подібні рішення, вважає Іван Федосович і обіцяє добиватися вирішення питання до кінця.

Справді, у 2005 році, після смерті Володимира Пилипенка, мов би для насмішки над його геройськими подвигами і життям, його іменем назвали стежину між дачами дачного кооперативу – ось справжнє, а не проголошуєме вшанування пам’яті ветерана війни у Севастополі, ветерана який не являвся членом компартії чи сьогоднішньої партії влади. А тим часом центральні вулиці Севастополя прикрашають імена більшовицьких катів, творців його трагедій і «Варфоломіївських ночей»: Леніна, Гавена, Мокроусова, Ніни Островської, Пожарова і інших убивць севастопольців.

А може Володимира Пилипенко не поважали у Севастополі? Пригадую відзначення громадськістю його 80-річного ювілею, для чого був створений спеціальний громадський комітет. Величезний зал Українського культурно-інформаційного центру не міг прийняти всіх бажаючих поздоровити ювіляра, прибули 16 народних депутатів України. Було багато подарунків і щирих слів. І, звичайно, міська влада, вже не могла ігнорувати героя-ветерана. Прибули ветерани війни, які там же вибачились перед Героєм і продовжили стару дружбу.

– Мене так не шанували в радянські часи, – сказав мені розчулений Володимир Степанович, коли я його з дружиною після ювілейного вечора відвозив до домівки.

Авторитет серед севастопольців у Володимира Пилипенка був беззаперечний, і це не дивлячись на постійні шельмування його імені з сторони комуністів і проросійських організацій.

10 липня на засіданні президії Севастопольської міської ради голова міської ради Юрій Дойніков повідомив, що на наступній сесії міської ради отримають назви 141 вулиця міста у Балаклавському, Гагарінському і Нахімовському районах міста. Він особливо наголосив, що особливо враховувалися пропозиції ветеранів, щоби в назвах вулиць відобразити події Великої Вітчизняної війни та історичний аспект місць. В представленому переліку вулиць вулиці імені Володимира Пилипенка немає, як немає врахування пропозиції ветеранів ВМС України!

Що тут можна сказати? Лише те, що Юрій Дойніков «гідно» продовжує лінію свого колишнього шефа Валерія Саратова. А якщо ще у нинішнього голови міської державної адміністрації Володимира Яцуби не має розходжень у політичній позиції з яскравим україноненависником Дмітрієм Бєліком, який як заступник голови СМДА зараз забезпечує гуманітарну політику в місті (sic!), то можна зробити висновок, що практичні дії севастопольської організації партії Регіонів, не сприяють, а на оборот, бойкотують зусилля Президента України, направлені на європейську інтеграцію, де нам без примирення ветеранів робити нічого.

Тож виникає закономірне питання: чи появиться у Севастополі вулиця імені Героя Радянського союзу віце-адмірала Володимира Пилипенка і чи довго ще буде Севастопольська міська рада боротися з політикою Президента України? І чи знає про це Президент України?

Мирослав МАМЧАК,
капітан 1 рангу у відставці