У СЕВАСТОПОЛІ ВІДРОДЖУЮТЬ ТРАДИЦІЇ. ЛИШЕ ЧИЇ І ЯКІ?

29 листопада 2013 р. у Севастополі представники командування, штабу Військово-Морських Сил Збройних Сил України, керівники організації ветеранів і Клубу адміралів і генералів ВМС України за участі керівників міста та командування Чорноморського флоту Російської Федерації офіційно і урочисто відродили Севастопольське Морське Зібрання. Ритуал освячення прапора Севастопольського Морського Зібрання відбувся у Свято-Володимирському соборі на території Національного заповідника «Херсонес Таврійський», після якого провели урочисту Асамблею і, як належить, покладання квітів до Меморіалу захисників Севастополя та «Синопський обід». Ця подія, як оголошувалося, була приурочена до 160-річчя Синопської битви та 115-річчя встановлення пам’ятника адміралу П. С. Нахімову у Севастополі.

Подія стала настільки вагомою для Збройних Сил України, що під заголовком «Військово-Морські Сили шанують флотські традиції» інформацію про відродження Морського Зібрання у Севастополі подав офіційний сайт Міністерства оборони України.
Командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України адмірал Юрій Ільїн під час участі в цих заходах заявив таке (цитую з інтерв’ю ТРК «Бриз»): «Флот силён традициями и традиции должны сохраняться. …Задача нашего поколения возродить утраченное и не допустить, чтобы были забыты лучшие традиции флота. Создана новая общественная организация «Севастопольское Морское Собрание», и мы приняли решение активно ее поддерживать. Здесь нет политики, здесь – флотское братство». А голова Севастопольської міської державної адміністрації Володимир Яцуба ніби продовжив думку командувача: «Мы возродили традиции, утраченные в 1919 году». Разом з цим проголошувалося, що нова громадська організація головним своїм завданням має об’єднати всіх моряків, військових і цивільних на основі морського патріотизму, служби флоту і Вітчизні.
З приводу цього гучного «відродження» у ветеранів ВМС України виникло запитання: на відродження імператорського «Морського собранія» голова міської державної адміністрації Володимир Яцуба прибув особисто, а ось на святкуванні відродження Військово-Морських Сил України цей державний чиновник не був жодного разу. Це багато про що промовисто свідчить.
Тому інформація про створення Зібрання викликала чимало запитань: службі якій Вітчизні буде служити створене Зібрання, як та Вітчизна називається, чиї традиції і, головне, які взялося відроджувати? Тим більше, що ні українських адміралів, ні святих отців не бентежило, що освячений прапор Зібрання нічого спільного з флотом України, його символікою та й з офіційною символікою самого міста-героя не має: білий Андріївський хрест на синьому полі, на який накладений герб Севастополя часів Російської імперії.
То що відновлюємо, коли в основі цього прапора — прапор колишнього «Императорского Морского Собрания в Севастополе», за яким криється незграбно прихована теперішня символіка російського Санкт-Петербурзького Морського Собранія? Різниця лише у тому, що навколо герба Севастополя царських часів написали заголовні букви з абревіатури назви Зібрання – «СМС». Та й саме Зібрання є не чим іншим, як вчорашнім філіалом Санкт-Петербурзького Морського Собранія в Україні, заснованим у Севастополі в 2011 році та реалізованим проектом Русского міра. Керівником як того філіалу, так і нинішнього Зібрання є той же самий Віктор Кот.
Необхідно зазначити, що побудова співпраці, товариських зв’язків між моряками не лише різних відомств України, але й інших держав, спираючись на взаємний національний інтерес, є важливим напрямком діяльності в розвитку вітчизняної морської справи і морської практики. І їх слід розвивати. Вони можуть стати корисними для країни лише як співпраця на базі спільних національних морських цінностей, які могли б розвивати і доповнювати одне одного. Але в нашому випадку нічого спільного не проглядається, є лише громадяни України, які пропагують морські традиції російського флоту. На підтвердження цієї тези свідчить факт, що з часу офіційної реєстрації у Севастополі в 2011 році філіал Санкт-Петербурзького Морського Собранія активно позиціонував себе продовжувачем справи виключно «Императорского Морского собрания в Севастополе», морських традицій виключно Росії, мовби таких в Україні й не було ніколи. Засновником філіалу стала громадська організація «Санкт-Петербургское Морское собрание», створена 1 жовтня 1996 року, у почесних старшинах якої числиться сам Президент Росії Володимир Путін. Серед основних цілей створення і діяльності Морського Собранія згідно з його Статутом є відродження традицій морських зібрань російського флоту, згуртування моряків і осіб, сприяння їм у виконанні службового обов’язку на ідеях патріотизму та щирого служіння Вітчизні, розвиток активності і самостійності моряків з пропаганди героїчної історії російського флоту і морських традицій. Севастопольському філіалу були поставлені завдання «…по патриотическому воспитанию молодежи, усилению позиций Черноморского флота на южных рубежах нашей Родины…». Може, у цьому хтось побачив інтереси флоту України?
І почали посилювати позиції. За словами учасників зібрань того філіалу, гроші у організації є, і є великі. Мовляв, вже навіть готові збудувати будинок для Морского Зібрання, однак при цьому виявилося, що іноземний філіал за українським законодавством не може самостійно розпоряджатися коштами і з виділенням йому землі під будівництво теж виникли проблеми. Ось тому і перереєстрували і перейменували філіал у нібито окрему українську самостійну громадську організацію. Тепер, треба думати, подібних проблем у «братських моряків» більше не буде.
Про те, що презентована організація не бідна і має відповідний вплив у відповідних владних колах, свідчило, що й тодішній командувач ВМС України, а тепер помічник міністра оборони адмірал Віктор Максимов одним з перших записався до Санкт-Петербурзького філіалу і розпорядився написати подібні заяви офіцерам штабу ВМС і командирам військових частин. Тепер він і теперішній командувач ВМС адмірал Юрій Ільїн виставляють колишній філіал мовби вітчизняною патріотичною морською організацією з …імперською атрибутикою і традиціями, які намагаються накласти на вітчизняне тло.
А тепер дещо про відродження традицій, про які говорили і адмірал Юрій Ільїн, і Володимир Яцуба. У мене склалося враження, що це питання, як і діяльність самого «Императорского Морского Собрания в Севастополе», у Військово-Морських Силах ніхто не вивчав і нікого вона не цікавила – просто беруть на віру все те, про що їм розказують з Санкт-Петербурга.
Для ясності питання зазначимо, що створення Морського Собранія у Санкт-Петербурзі бере свій початок з відповідного указу імператора Миколи ІІ в 1910 році, яким заведені ще при Катерині ІІ в 1756 році морські клуби «для улучшения работы с адмиралами, офицерами и служащими морского ведомства» отримали статус Морських Собраній.
Створено таке Собраніє було і у Севастополі, і будинок Морського Собранія знаходився на місці, де зараз горить Вічний вогонь біля Меморіалу захисникам Севастополя. В часи радянської влади цей будинок знесли разом з його фундаментом, і правильно зробили, бо бід і нещасть флоту та Севастополю «Морське Собраніє» завдало чимало.
Саме морські офіцерські клуби і «Морські Собранія» витворили з офіцерів-командирів окрему касту, «бєлую кость флота» (за кольором білого Андріївського хреста), а їхні матроси стали безправними підданими, для яких права не існувало. Саме це «Собраніє» десятиліттями продукувало оті «благородія» і «високопрєвосходітєльства», які розділили флот на два непримиренних стани.
«Собрание пронизано духом кают-компании…», заявив на урочистих зборах начальник штабу ВМС України контр-адмірал Дмитро Шакуро. Відчувається, що молодий український адмірал не брав до рук спогадів Михайла Михайлика, Панаса Матюшенка чи інших учасників подій того часу. Якби читав, то знав би, що між тими кают-компаніями офіцерів і кубриками матросів було вибудуване ціле провалля, попри проголошувані «честь і гідність» на флоті панувала теорія і практика зверхності й аристократизму «білої кості» флотських барінов над безправними кріпосними у флотській формі, практика принизливого ставлення до стану простих матросів. Яскравим свідченням «благородства» членів «Морського Собранія» було оголошення на вході до Приморського бульвару у Севастополі, якраз напроти «Морського Собранія», яке висіло там до самого 1917 року: «Вхід собакам і матросам заборонено». Матроські повстання 1905 року та кривава розправа над офіцерами в 1917-1918 роках мали настільки вагомі причини, які перевершили бойове братство екіпажів у роки Першої світової війни. Не забуваймо, хто і як та під якою символікою розстрілював матросів броненосця «Потьомкін-Таврійський» та крейсера «Очаков», які повстали проти феодальної системи на флоті, виробленої саме «Морськими Собраніями». Сьогодні дехто вважає, що ці події з плином часу призабулися і намагається відродити систему на флоті, проти якої 100 років тому рішуче виступили насамперед українці.
Про події тих часів та результати впровадження традицій імператорських зібрань у флотське життя маємо надзвичайно багато документальних свідчень, про які організатори їхнього відродження згадувати не хочуть. Тож які традиції «Императорского Морского Собрания в Севастополе», оті, які були ліквідовані у 1919 році, хочемо відродити, пане Яцуба, чи якісь інші, поки що нам не відомі?
Мені ж здається, що саме вище наведені, бо, цитую голову «Севастопольского Морского Собрания» Віктора Кота від 7 грудня минулого року: «Считаем необходимым отметить, что девиз «Честь. Флот. Отечество»… призван подчеркнуть преемственность севастопольских Морских собраний XIX и XXI столетий. Императорское Морское Собрание в Севастополе учреждалось на основе традиций отечественного флота и офицерской чести, являлось духовным центром Севастополя и Черноморского флота». А далі громадянин України пан В. Кот розкриває цілі і завдання, для чого створюється організація, якій Вітчизні має служити та хто для створеного Зібрання є патроном: «Для всех, кажется, стало ясно теперь, что только тот народ имеет право и власть держать в своих руках море, который может его отстоять. …В деле воссоздания нашего морского могущества, нашей морской мощи может быть только один лозунг, один пароль, и этот пароль — вперед!». Ось воно, гасло відродженого Зібрання з промови П. Столипіна в Державній Думі Росії 24 травня 1908 року, яке взяв за епіграф пан Кот.
Сказане Столипіним має пряме відношення до сьогоднішньої ситуації з флотської проблематики. Відвертіше і не скажеш про руки, які намагаються «відстояти» в України і в українців їхнє Чорне море, як це сформулював 100 років тому Петро Столипін. Тільки зараз намагаються це зробити, і це вже у традиціях Морського Собранія, самими українськими руками. І бажаючі знайшлися! Виходить, що є у Морському Зібранні політика, і політика велика.
У Севастопольського Морського Зібрання, здається, буде багато роботи з відродження втрачених традицій російського флоту і одночасного приховання найбільш ганебних сторінок в його історії. Насамперед це стосується ролі «Морського Собранія» в Севастополі і на флоті у 1917-1918 роках. Тоді «Морське Собраніє» було перетворене на катівню як для інтелігенції Севастополя, так і для прихильників українізації Чорноморського флоту і формування на його базі флоту Української Народної Республіки. Ось як розказував про тодішню роль Морського Собранія в організації вбивств севастопольців та про події у Севастополі, які розгорнулися у ніч з 23 на 24 лютого 1918 року, депутат міської ради військових і робітничих депутатів матрос Бєляєв на ІІ Загальночорноморському з’їзді: «…привели человек 60 или 40 в Морское Собрание. Когда все люди были собраны в одной комнате, я посмотрел на них: там были и офицеры, и священники, и так, просто разные, кто попало. Там были совсем старые, больные старики. …Никто не знал арестованных, ни того, за что их арестовали… А около 12 час. ночи звонит телефон из городской больницы, меня спрашивают, что делать с 40 трупами, что около больницы. И тогда я узнал, что всех поубивали….». Ось так народжувався Червоний флот, і роль вихованців Морського Собранія у створенні і проведенні Варфоломіївських ночей у Севастополі очевидна і незаперечна. Що, теж відродимо втрачене?
Після остаточної перемоги більшовиків, щоби витерти саме цю ганебну сторінку в історії флоту і Севастополя, «Императорское Морское Собрание» і було стерте з севастопольської землі. Щоб і сліду не зосталося від нього. Та зараз за ним дехто заскучав, бо бачимо, що знаходяться бажаючі відродити в Севастополі далеку від українських військових традицій організацію. Тепер під виглядом «флотського братства».
Виразно проглядається, що у створеному Морському Зібранні не лише не знають українського морського історичного минулого, але, не знаючи, морську історію України активно заперечують! Не могло такої бути в принципі, то все російське, привнесене сюди з Санкт-Петербурга!
Такий підхід до формування традицій формує і відповідні дії: можемо лише нагадати, що військовослужбовці офіційно народних, робітничо-селянських армії і флоту, виховані на цій ідеології і традиціях, протягом десятиліть вже вивозили і депортували український народ з рідної землі. Як в імператорські часи, так і в радянські. Ця методологія примірялася до наших батьків, а тепер намірилися прикласти її до долі нашого покоління?
Сьогодні носіями ратних традицій виставляються не герої, які нехтували своїм життям заради волі і свободи свого народу, а ті, котрі вірно служили колоніальній системі і творцям геноциду і Голодомору в Україні – визволяли народ від останнього шматка хліба. Можемо з впевненістю констатувати, що недавнє звіряче побиття протестуючих студентів «беркутівцями», більшість з яких є офіцерами, теж відбулося не без впливу домінуючої у силових відомствах ідеології «слов’янського братерства» і повернення «втрачених традицій». Лише люди, виховані на цих догмах, могли підняти руку на дівчину, жінку, літню людину, вдарити лежачого і стіною стояти на сторожі пам’ятника катові українського народу — Леніна. Ці події лише підтверджують, що гасла про честь і гідність без опори на національні традиції залишаються голими фразами.
Насамкінець поставимо запитання: чи потрібна така організація, яка б об’єднувала єдиною справою та флотськими традиціями морського братства всіх моряків України? Звичайно, потрібна, але вона мала б бути сконструйована на національних морських традиціях і у своїй діяльності демонструвати світу Україну як морську державу. А поки що вона створена для того, щоб демонструвати Україну лише як колонію, як чужу приморську територію без власних традицій. Без власної історії. Без звитяжних перемог і з забутими байдужими до свого родоводу правнуками «славними прадідами-моряками».

Мирослав МАМЧАК,
капітан 1 рангу у відставці
м. Севастополь

"Кримська Свiтлиця" > #51 за 20.12.2013 > Тема "Резонанс"