БОМБА ПІД СОБОР

Суцільні провокації чекали у Севастополі на учасників парусної регати, що її організувала і провела Українська Народна Партія “Собор”, і яка мала на меті приєднати до німого херсонеського дзвону бронзового язика. На мій погляд, визначальною була незадекларована негативна позиція Московської церкви і не тільки її. Та про все по порядку. 

ПЕРШИЙ ДЕНЬ 

Близько 12-ї години 12 серпня до Графської пристані пристали три яхти під блакитними знаменами Української Народної Партії «СОБОР» з народними депутатами України Анатолієм Матвієнком та Григорієм Омельченком, президентом Міжнародного фонду «Союз-Чорнобиль» Володимиром Шовкошитним, генерал-полковником Анатолієм Лопатою та їх побратимами по партії. 
Перед севастопольцями, серед яких були і представники ЗМІ, виступив голова партії “Собор” А. Матвієнко. Він розповів про хід регати, її мету, про те, що у програмі дводенного перебування учасників регати у Севастополі - покладання квітів до Меморіалу захисникам міста-героя в період оборони 1941-1942 р.р., богослужіння у храмі на місці хрещення князя Володимира, акція озвучення стародавнього дзвону в Національному заповіднику «Херсонес-Таврійській», науково-практична конференція «Українська мова і українська політика», концерт майстрів мистецтв та художня виставка. 
Кульмінацією усіх пропагандистсько-культурологічних заходів мала стати акція повернення голосу старовинному дзвонові у Херсонесі. Голова партії так пояснив  символіку цієї акції: “Досі дзвін глухо озивався лише тоді, коли туристи жбурляли у нього камінням. Це був голос відчаю і болю. Ми ж хочемо повернути йому голос віри і надії, адже без віри і надії в себе, в краще майбутнє нашої молодої держави український народ не зможе подолати трьохсотлітню рабську психологію, гордо розправити свої широкі плечі сівача і будівничого, усвідомити себе повноправним господарем на прабатьківській землі”. 
На 16.00 було призначено зібрання на Херсонесі, а на 17.00 - перші удари оновленого дзвону. 
Після цього учасники регати і севастопольці пішли на покладання квітів до Меморіалу захисникам міста-героя. Почесна варта під час покладання була відсутня. Це, а також відсутність хоч якихось представників від держадміністрації і ВМС насторожило. 
16.00. Поблизу пам'ятника Володимиру Великому зібрався гурт людей, бо посеред дороги стояли два міліціонери, які повідомили, що вчора увечері в Херсонесі була знайдена бомба. 

Тут я зроблю невеликий екскурс в історію. 1996 року Херсонес хотів відвідати Патріарх Філарет. Але кордон з войовничих фанатиків-християн Московської церкви на чолі з Георгієм Поляковим употужнений бойовиками і вантажними машинами ЧФ Росії унеможливив цю подію. 
Отже, хоча сьогодні і московська церква, і промосковська влада діяли вже не так грубо, білі нитки провокації було видно неозброєним оком. 
Підійшли депутати. Їм повідомили, що на територію заповідника нікого не пускають через бомбу. Вирішили з'ясувати на місці. За херсонеськими воротами стояли кілька десятків міліціонерів, які отримали завдання “Нє пущать!”. Спроба депутатів Верховної Ради України пройти через ворота зустріла грубу силу охоронців порядку. Та все ж пройти вдалось. Після розмови з підполковником виявилось, що розмовляти ні з ким. Телефонні дзвінки дозволили провести ще одну історичну паралель, яка була під час поховання Патріарха Володимира в Києві, - жодної відповідальної особи в 400-тисячному Севастополі! 
Весь цей час великий гурт людей стояв під пекучим сонцем і чекав вирішення ситуації. 
Довго не хотіли міліціонери показувати бомбу. Але потім, перевіривши відсутність фотоапарата у депутата Матвієнка (бомба часів війни - державний секрет?), все ж провели його. 
Поки він ходив, у учасників археологічної експедиції, які проходили на територію, де вони жили, вдалось вияснити, що про відкопану бомбу вони нічого не знають. Це ще раз підтвердило - політична провокація! 
Огляд місця вселив цю ж впевненість у депутата. Вирита на 2/3 бомба, стреміла вістрям вгору(?), і була присипана свіжим грунтом, підтверджувало, що це не археологічних рук справа. Якому археологу цікаво відкопувати авіаційну бомбу? Тим більше, як повідомив п. Матвієнко, напередодні він до пізнього вечора гуляв по Херсонесу і ніяких міліцейських кордонів не було. Отже, не було і небезпеки? Як не було її і для співробітників заповідника, які до 2-ї години в суботу були на робочих місцях. Як не було і для кількох відпочиваючих, які загоряли на березі “тому, що тут живуть”. Як не було і для кількох десятків віруючих Московської церкви, які відслужили після 19.30 вечірню службу, а також вранці в неділю. Небезпека була тільки для людей, які хотіли прикріпити до дзвону язика. 

ДЕНЬ ДРУГИЙ 

За планом о 10.00 в конференц-залі готелю “Крим” почалась конференція “Мова і політика в сучасній Україні”, організована місцевим осередком партії “Собор”.  Але через 10 хвилин сталася чергова провокаційна “випадковість” - у залі вимкнули світло. Ніякі спроби, зрозуміло, не змогли нормалізувати цю ситуацію. Але, незважаючи на це, конференція відбулась. 
Численні представники громадськості міста з різними політичними поглядами  обговорили нагальні проблеми впровадження державної української мови в усі сфери життя, примноження духовних скарбів українського народу, розвиток мов і культур усіх етнічних груп населення, що населяють Крим. 
Промовці розглянули проблеми вивчення української мови, демократичність законів України щодо мов. Передбачалась серйозна дискусія, бо з так би мовити “російського боку” були запрошені такі стовпи антиукраїнства Криму як проректор Таврійського національного(!?) університету В. Казарін, директор Центральної міської бібліотеки ім. Л. Толстого Т. Ессін. Але ми їх не почули. Велике розчарування принесла доповідь молодого вченого В. Хапаєва, який є заступником директора Севастопольської філії Інституту відкритої політики. Солідних аргументів у цього “вченого” на користь російської мови як другої державної в Україні, не було. Використовувати такий доказ як “Так же думают и 11 миллионов русских в Украине”, вченому на науково-практичній конференції не личить. Або викрики з місця “Нє вєрю”, коли наводились дані перепису населення Севастополя про те, що тут мешкають 100 тисяч українців. 
Депутат Севастопольської міської ради Аркадій Шестаков вибачився перед присутніми за ганебні, на його думку, дії Севастопольської держадміністрації, яка зірвала акцію повернення голосу легендарному Херсонеському дзвону. 
Загалом конференція показала, що українські національно-демократичні організації займають принципову позицію щодо необхідності утвердження української мови в Україні. 
Мітинг, організований “Собором” біля воріт Херсонесу о 16.00, знову ніяким чином не зміг відкрити ворота заповідника. 

ДЕНЬ ТРЕТІЙ 

Зранку народні депутати України відвідали міську Раду, де передали язик до дзвону, який, між іншим, виготовили майстри Севастопольського Морського заводу, голові п. Пархоменку. Він обіцяв виконати прохання і завершити від імені міської влади намір соборівців. 
О 12.00 почалась прес-конфереція, яку дали народні депутати Анатолій Матвієнко і Костянтин Ситник, а також голова Всеукраїнського жіночого товариства ім. Олени Теліги Ольга Кобець. Журналістам було повідомлено про перешкоди, які чинились майже весь час протягом регати, а особливо під час її завершального етапу у нашому місті. З цього приводу А. Матвієнко висловився так: "Ми бачили погану владу, ми бачили дуже погану владу, але такої, як у Севастополі, ми ще не бачили". 
Виявилось, що, незважаючи на попередні домовленості з Севастопольською владою та заздалегідь підписані необхідні документи, Графську пристань, де мали пришвартуватися яхти, несподівано закрили на ремонт і не давали дозволу причалити. (Кримська FM радіостанція «Trans-M-radio” повідомила 12 серпня: “ ... участники регаты собирались сегодня установить  язык к историческому   сигнальному   колоколу, размещенному в Национальном заповеднике   Херсонес Таврический. Однако телефонограммой из мэрии и это сделать запретили”). 
За словами п. В. Колчанова, голови Севастопольського осередку “Собору”, члени фонду ім. Черкашина були незадоволені, коли дізнались, що їх президент п. Жунько не сприяв здійсненню акції, ініціатива якої вже нараховує кілька років і кілька мерів. Дивно було спостерігати, як мінялась позиція ВМС України, УВС і міської держадміністрації після чийогось розпорядження. Причому це трапилось після всіх узгоджень і навіть репетицій. 
У вечірніх новинах СТБ 14 серпня нарешті подали рафіновану і доволі куцу інформацію про візит регати до Севастополя. Навішали локшину про бомбу, показавши здалеку якусь бляшанку. Пролили крокодилячі сльози з приводу свободи інформації. Не було жодного слова сказано про конференцію. А тут хто вам заважав, панове журналісти! 
Потім кілька повторів сюжету телестудії ЧФ Росії, про "підрив" "бомби", у результаті чого піднялась купка пилу (за повідомленням офіціозу, бомба загрожувала змести все в радіусі 800 м), які були показані всьому Криму, повністю спотворили дійсну картину подій. 
Мені невідомо, чи дозволять собі крадіжку ідеї встановити язик до дзвону противники всеукраїнської акції і як скоро це станеться. але достеменно відомо, що про це вже йдуть розмови в певних колах. 
Прибуття і перебування у місті учасників регати УНП “Собор” сколихнуло громадськість і ще раз показало антиукраїнську сутність влади, яка протягом цих трьох днів демонструвала, якої незграбності, цинічності у своїх діях і безвідповідальності можна досягти, коли зневажати землю, на якій живеш, і людей, у чиї вічі щодня дивишся. 

Максим РОЗУМІЙКО 
Газета "Дзвін Севастополя" №8-9 за 2000 р.