Постійна комісія ради депутатів з питань освіти, культури, туризму, спорту й у справах молоді Севастопольської міськради запропонувала розглянути на черговій сесії Севастопольської міськради питання про відновлення у місті пам'ятника Йосипу Сталіну

Ініціаторами звернення до міськради стали відверто антиукраїнські організації комуністів "Ветеран", ради ветеранів ВПС Чорноморського флоту Російської Федерації, територіальної організації міського Союзу радянських офіцерів ім.адмірала Ніколая Кузнєцова, а також 477 жителів міста, що поставили свої підписи під петицією.

Марат Туткевич, голова вищеназваної комісії, пояснив необхідність побудови пам'ятника організатору голодоморів і тирану українського народу в Севастополі необхідністю "відновлення історичної правди".

Зрозуміло, що "історичною правдою" для комуністів можуть бути тільки індустріалізація, колективізація "перемога" у війні, в результаті якої народ-переможець жив значно гірше переможених німців.

Щоправда, справжнім ініціатором цього антидержавного заходу є "держслужбовець" (якої держави тільки?) голова міськради Василь Пархоменко, який ще у промові на зібранні перед днем Жовтневого перевороту 1917 року подав ідею про відновлення пам'ятника "отцу народов"  на Привокзальній площі.

Рішення про побудову пам'ятника ідолові комуністів ще не прийняте, і Туткевич запропонував обговорити доцільність її громадськістю міста.
Втягування севастопольців у обговорення несусвітної дурниці може стати пустою формальністю за умови бездіяльності київської влади.

Слід зауважити, що ні для кого не є таємницею, що майже третина населення Криму - це пенсіонери. У масі своїй це - колишні комуністи, кагебісти, охоронники, наглядачі сибірських таборів і вязниць, працівники алмазних копалень, офіцери і прапорщики Совєцької Армії з добре промитими комуністичною ідеологією мізками, які вірою і правдою служили тоталітарному режимові, а тепер безбідно доживають віку у теплому безхмарному Криму. Люблять вони "Родіну", СССР, Лєніна, Сталіна ( а зараз - Путіна, бо симпатизують його словам "замочіть в сортірє"), тобто існують у якомусь віртуальному просторі своїх споминів, коли вони були молоді, здорові і щасливі.

Ці ж  пенсіонери в основному і визначають як жити іншим, активно беручи участь у виборах і обираючи комуністів до влади. Інтереси їх не виходять за межі споживацького перебування на нашій землі. Зрозуміло, що лише з проголошенням незалежності і початком розвитку в Україні хоч якоїсь демократії, вони отримали право висловлювати свої антидержавні і антиукраїнські заклики, більш того, вирішувати і долю нашої України.

На жаль, політичні процеси у сусідній державі все ще суттєво впливають на дії нашої влади, інформаційну підтримку Росія якось вже організує для експериментального майданчика і комуністичного заповідника, якими є Крим і Севастополь, прийняття імперської символіки, зокрема гімну Алєксандрова, взагалі примусить всіх комуністів півострова інстинктивно вилізти з окопів.

Якщо вже севастопольська влада й вирішить провести цю антиукраїнську акцію, а українська буде не в змозі зупинити старечий маразм, то включившись у обговорення, пропоную на фронтальній стороні зробити напис золотими літерами "Комуністи Севастополі - українському народу в пам'ять про тирана Сталіна, з яким тісно пов'язана загибель 66 мільйонів радянських людей".

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ

Надруковано в газеті "Кримська Світлиця"
29 грудня 2000 року

До розділу "Вільна Трибуна"