НЕ ЛЮБО!

WHO ІS KAZAK VODOLATSKІ?

Козацтво Росії пройшло довгий шлях розвитку від середини XVІ століття до наших днів. Його історія, як і історія козацтва українського, повна і трагічних сторінок. Підозрілою є участь козаків у денікінській армії, співробітництво з нацистами і пряма підпорядкованість Гіммлеру.
У 1990-ті роки, після горбачовської перебудовної відлиги, заговорили про відродження козацтва, і 26 квітня 1991 р. був прийнятий Закон «Про реабілітацію репресованих народів». Віктор Петрович Водолацкій із самого початку процесів відродження Донського козацтва включився в його роботу, і вже в 1998 році йому було присвоєно чин козачого полковника.
Характерні риси козацтва – конфронтаційність, прагнення до влади і, що особливо актуально – прояв націоналістичних настроїв.
За порівняно короткий відрізок часу рух за відродження козацтва став масовим, що свідчить про його широку соціальну базу.
Але, як і раніше, амбіції козаків продовжують використовувати у своїх цілях політики, тому що в цьому випадку досягається більш ефективний ступінь впливу на маси, та й домагаються політики цих цілей, практично не заплямовуючи руки.
Правдою є і те, що в багатьох станицях і селищах Росії, де компактно проживає козацтво, клуби, кінотеатри, Будинки культури занепадають – що поробиш – ринкові відносини. Змінюється вигляд станиць, змінюється сам спосіб життя козаків. Частіше стали відрядження в сусідні країни.
Козачий генерал В. П. Водолацкій, виступаючи на Великому звітно-виборному Крузі Всевеликого Війська Донського 14 жовтня 2006 року, ужив цікаву метафору: «Росія - це та колиска, де перевертається і голосно кричить козацтво, що відродилося». Про що ж воно кричить?

Закордонний "козачий миротворець" Віктор Петрович Водолацкій.

ЕКСПАНСІОНІЗМ ПО-КАЗАЦКІ

На цьому тижні інтернет-сорока на хвості принесла ще одну новину, що інакше як безмежним нахабством назвати не можна: казачий генерал В. П. Водолацкій, що відрізнився нощним і денним пильнуванням зі своїми казакамі біля новітнього пам’ятника німецькій повії в «російському» місті Севастополі, видав наказ, яким побажав попередити розкол «слов’янського братерства російського й українського народів ультра-націоналістичними силами в Автономній Республіці Крим, а також бажання керівництва м. Севастополя (С. Куницин) знести пам’ятник імператриці Катерині Великій із метою недопущення акта вандалізму». Чи то після переїдання кримських грибів, чи то з великого бодуна господін Водолацкій («г-н», тому що він ще й депутат Російської Державної Думи) вирішив «відправити миротворчі козачі команди» у наше місто «для охорони» російськоязичного символу німецького і ще якогось там походження.
У перекладі з козацького, член Комітету Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації з безпеки, голова Комісії Парламентських Зборів із соціальної політики, науки, культури і гуманітарних питань Віктор Петрович Водолацкій фактично оголосив війну Україні.
Важко повірити, що такі агресивні «миротворчі козачі команди» покликані в Севастополь паном Саратовим, що очолює міську раду. Не інакше, як дестабілізатори політичної ситуації в Криму й Україні, які одержали чергове «628-е китайське попередження» про неприпустимість антиукраїнських висловлювань від СБУ, цього разу залишилися в тіні. А вірні особисто Водолацкому козаки нехай упрівають на 30-градусній липневій спеці біля розпеченого сонцем монумента. Не безкоштовно ж! Кажуть, що лише за одне чергування одному російському легіонеру платять більше 200 гривень.
...Їхав днями в автобусі в район фіолентівських дач і чув, як журилися пенсіонери про те, що цього року зовсім мало відпочиваючих. Як після цього не погодитися з дослідниками, що і попередні візити орави ряджених під час курортного сезону цілком могли проплачуватися і російським туристичним бізнесом.
З іншого боку, це може бути і піар-акцією, тому що Віктор Водолацкій, як говорять злі язики, має намір балотуватися на посаду голови адміністрації Азовського району, в якому планується створення ігорної зони.

Кому кат російського народу в спідниці, а козакам Водолацкого разом з отаманом – і мати рідна, і годувальниця.

ВІН УВЕСЬ ЧАС ДЕ ЩО – TАК ВІДРАЗУ – ШАСТЬ ТУДИ!..

Недавня історія свідчить про те, що під час політичного протистояння на Україні під час президентських виборів 2004 року росіяни включалися не тільки політтехнологічними кадрами – жителі Росії мали намір навіть зі зброєю в руках прокласти дорогу Віктору Януковичу. Так писала про заяви донських козаків у розісланих телеграмах на ім’я Януковича і Путіна «Независимая газета» у номері від 30 листопада 2004 р. Аргументи двадцяти тисяч козаків громадської організації Всевеликого Війська Донського – повернути «стародавні донські землі, втрачені в результаті злочинного Брестського миру». Можна подумати, що Віктору Януковичу могло прийти таке в голову – розрахуватися донецькими і луганськими землями країни за президентство!
Що цікаво – і Великий круг Ростовського козачого округу, а також ради отаманів прикордонних з Україною Донецьких і Таганрозького козачих округів висловилися тоді за розкол України. «Рішення про створення Південно-Східної автономії з можливим її приєднанням до Росії, – заявив отаман Всевеликого (реєстрового) Війська Донського Віктор Водолацкій, – це можливість возз’єднання козачих земель, насильно роздроблених більшовицьким режимом». Реєстрові (тобто державні російські!) козаки були «готові сприяти організації проведення референдуму по даному питанню» в Україні.
Отаман у той час оголосив «військо в поході». Це означало підвищену готовність козачих підрозділів у чеканні подальших наказів. Віктор Водолацкій тоді заявляв: «Якщо на Україні відбудеться державний переворот, то ми не зможемо бути осторонь».
Як бачимо, декларована козача агресія чотирирічної давнини переросла в мімікрію під видом «миротворчих козачих команд» у Севастополі. Очевидно, правоохоронні органи зроблять правовий висновок з цього приводу.
Імперський експансіонізм козаків зараховує своїми заслугами і зрив планів «агресивної військової і, здавалося б, такої могутньої організації» НАТО під час феодосійських подій.
Так звані «форуми козачої культури» у Криму, що стали з потурання української влади щорічною тусовкою заїжджих озброєних груп людей, разючим і невипадковим чином співпадають у часі з навчаннями «Сі-Бриз», незаконною, без дотримання необхідних юридичних процедур, установкою у Феодосії, Сімферополі і Севастополі імперських пам’ятників або закладкою перших каменів для них.
Намір Водолацкого створити в Криму три своїх «дивізіони» для протидії кримським татарам одержало застереження від корінних жителів півострова в особі глави Меджлісу кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва: «Я думаю так, що правоохоронні органи, органи влади повинні почати якісь заходи для припинення діяльності цих напіввоєнізованих формувань так званих козаків. Бо якщо якій-небудь групі дозволено створювати воєнізовані формування на етнічній основі, то тоді інша сторона теж буде створювати такого ж роду підрозділу. І до чого це може призвести – можна припустити».

«Ми проводимо там спортивні змагання і різні форуми, пов’язані тільки з одним: щоб припинилася на території Криму та міжнаціональна ворожнеча, що сьогодні там існує», – стверджує Віктор Водолацкій, фактично прикриваючи «культуркою» штучний і привізний характер цієї ворожнечі. І дорікає при цьому кримським татарам у проведенні самозахоплень землі. Але ж, за даними прокуратури АРК, лише близько 35 відсотків таких у Криму є кримськотатарськими, а більше 65 відсотків – це рейдерство і самозахоплення, проведені бізнес-структурами.
Голова Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України Мустафа Джемілєв зажадав від правоохоронних органів і влади України припинити діяльність козачих формувань на території Криму, однак влада, мабуть, не вважає загрозою національних інтересів України дії привізних козаків-розбійників, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу.
А от, за словами Водолацкого, «українців ніхто не збирається бити. Тому що ми єдиний слов’янський народ». Ну, не тема цієї статті дослідження абсолютно різного етногенезу росіян і українців. А ось на чергову імперську дурість чому б і не вказати.
Не маючи на своїх територіях ворогів і роботи, козаки шукають них за межами своїх земель і навіть країн.

Тут, у Севастополi, донські козаки, вирвані зі свого середовища, виглядають трохи чужорідно.

От, наприклад, недавня заява отамана війська, депутата Державної Думи Віктора Водолацкого на цю тему: «Козаки Всевеликого Війська Донського можуть відправитися в Абхазію, якщо виникне необхідність захищати громадян Росії, що мешкають там».
«Донські козаки захищали незалежність Абхазії, – нагадав Віктор Водолацкій. – У нас є постійний представник, взаємодіючий із владою і козаками, що живуть в Абхазії. Чого лукавити? Я, як отаман, не маю права заборонити козакам відправитися в Абхазію, адже там живуть наші люди, громадяни Росії».
Як отут не згадати «захист» судетських німців Гітлером!
«Козаки Всевеликого Війська Донського, ведуть величезну міжнародну діяльність. Сьогодні наші делегації постійно бувають у Південній Осетії, Придністров’ї, Абхазії, Сербії», – сказав Віктор Петрович Водолацкій у своєму виступі на Великому звітно-виборному Крузі Всевеликого Війська Донського в жовтні 2006 року. Тобто проводять фактично імперську діяльність у гарячих точках.
Варто додати, що й у Севастополі в даний час створюється група Вірного козацтва, отаман якого Олексій Селіванов із групою козаків брав участь у захисті пам’ятника одіозній російській цариці німецького походження Катерині ІІ.
Таким чином, на питання «Кому і навіщо потрібний експорт козацтва в суміжні країни?» можуть відповісти тільки козачі ляльководи, що наймають їх гуртом і вроздріб.

ДІЯЛЬНІСТЬ І ЗАЯВИ ВОДОЛАЦКОГО – ПОЗА РАМКАМИ РОСІЙСЬКОГО ЗАКОНУ

Відповідно до російського федерального закону «Про державну службу російського козацтва», підписаного Володимиром Путіним 6 грудня 2005 року, козацтво може бути залучене до боротьби з тероризмом, до охорони державного кордону, охорони громадського порядку, до забезпечення державної, прикордонної, екологічної і пожежної безпеки, до заходів щодо попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій і стихійних лих, а також до природоохоронних заходів.
Очевидно, що чинність російського закону не поширюється на територію суверенної держави України. Начебто вже і козакам закон писаний... А з функцією охорони суспільного порядку українські силові структури при бажанні і відповідній команді можуть впоратися самостійно. Не делегувати ж свої повноваження закордонним одіозним фігурам!
У 2005 році Водолацкій заявляв інформаційному агентству «Російська лінія», що влада повинна закріпити законом обмеження: переселенці повинні складати не більш двох відсотків населення міста. Тим часом, у статті 27 Конституції РФ говориться про те, що «кожний, хто законно знаходиться на території Російської Федерації, має право вільно пересуватися, вибирати місце перебування і проживання». Чи г-н Водолацкій має депутатське право зневажати вимогами головного закону Росії?
А для додання жвавості цьому розділу можна сказати, що В. В. Путіну – двічі полковнику – дуже сподобався вручений йому мундир козачого полковника. При цьому, спілкуючись з козаками в неформальній обстановці, Президент сказав, що розраховує в свій наступний приїзд на Дон побачити власний земельний наділ – козачий пай. Що він з ним буде робити – там уже видно буде...

«КРАСНОВ – ФІГУРА ЦІЛКОМ ОДНОЗНАЧНА, ЦЕ ЛЮДИНА, ЩО СПІВРОБІТНИЧАЛА З ФАШИСТАМИ»

Такими словами депутат Держдуми РФ від «Справедливої Росії» Михайло Ємельянов прокоментував указ про створення робочої групи з реабілітації Петра Краснова, підписаний Віктором Водолацкім у день 61-річчя з дня страти Краснова, 17 січня 2008 року. У Росії ці наміри викликали настільки явний суспільний резонанс, що вже 28 січня кампанія була спішно згорнута. Можливо, для козаків став новиною висновок робочої групи про те, що «активний борець з більшовиками в роки Громадянської війни, письменник і публіцист Петро Краснов у роки Великої Вітчизняної війни співробітничав з фашистською Німеччиною». Рада козаків раптом пригадала, що Всевелике Військо Донське завжди виступало проти будь-якого прояву фашизму й екстремізму, що породжують злочини, які не мають термінів давності.
Безсумнівно, політична реабілітація людини, що співпрацювала як з кайзером Вільгельмом під час Першої світової війни, так і з нацистами під час Другої світової, неможлива. Петро Краснов у своєму романі «Брехня» описував гітлерівську Німеччину як миролюбну і процвітаючу країну. У телеграмах Адольфу Гітлеру він звертався до фюрера не інакше як «наш Вождь» і бажав йому багатьох літ життя.
А головне, міжнародний трибунал у Нюрнберзі визнав козаків-красновців збройним формуванням, що скоїло злочини проти людяності.
Тобто, і це починання сучасного експансіоніста-козака виявилося мильною бульбашкою, що десь навіть ганьбить депутатсько-козачий мундир.
Цікаво на цьому прикладі переконатися в подвійних моральних стандартах донського козака Водолацкого і депутатів усіх рівнів від Партії регіонів. Вони не соромляться потискувати руку і цілуватися з людиною, якій люба співпраця з нацистами його попередника.

ЧУЖИЙ СЕРЕД СВОЇХ

А вже на початку червня цього року Великий Круг азовських козаків проголосував за виключення отамана реєстрового Всевеликого Війська Донського Віктора Водолацкого зі складу козаків станиці (до якої він був приписаний усього лише в 1997 році) «за багаторічну антикозачу політику». У провину Водолацкому і його оточенню азовські козаки поставили «повну відсутність суспільно-корисних результатів», у тому числі відсутність «у козаків служби, землі, роботи, грошей»; «продуманий цілеспрямований кадровий підбір керівництва Військом з людей меркантильних, маргінальних і не мають абсолютно ніякого відношення не тільки до козачого руху, але і до козачого народу»; «навмисне виживання, видавлювання розумних, талановитих, беззавітно відданих свого народу козачих керівників і заміну їх на підлабузників і казнокрадів»; «узурпацію влади Військового Отамана і перетворення її на інструмент отримання власної вигоди для себе і своїх нащадків». Без коментарів...
Природно, що після такого демаршу в парамілітарній організації вищестоящий отаман Ростовського козачого округу козачий полковник Е. Ю. Нікітін відсторонив осавула С. В. Сеника від виконання обов’язків отамана Азовського юрту і станиці Азовської. Негайно була призначена військова комісія з перевірки діяльності юрту і станиці, і вже 28 червня отаманом станиці був обраний козачий полковник Василь Володимирович Зенцов.
За визнанням полковника Нікітіна: «Козаки брали Азов тричі: перший раз – самі, другий раз – з Петром І і третій раз – 28 червня».
Чи треба після цього говорити, що могла об’єктивно обговорюватися діяльність отамана реєстрового Всевеликого Війська Донського Віктора Водолацкого?

ДО НАШОГО БЕРЕГА ЩО ТІЛЬКИ НЕ ПРИПЛИВАЄ

Рідкувато. Ідейні соратники заїжджих козаків із сайта Севастополь.інфо покладають квіти до монумента поклоніння. Без ряжених їх якось обмаль. Та й людям з однаковими поглядами і стадним інстинктом пора б подарувати уніформу і зробити їх теж ряженими.

Ці кілька штрихів до портрета Верховного отамана Росії і зарубіжжя, отамана Всевеликого Війська Донського, заступника губернатора Ростовської області, депутата Держдуми Росії Віктора Водолацкого показують властиві йому й ідейні уподобання, і імперські експансіоністські погляди, і згадану узурпацію влади.
Навряд чи треба буде дивуватися, якщо фанат цариці та Йосифа Сталіна г-н Валерій Саратов, тепер уже сумно відомий пам’ятником Катерині ІІ, не пролобіює (або через нього хтось пролобіює) рішення про охорону севастопольських 19 тисяч гектарів лісових угідь донськими козаками – адже так вірніше буде утримати такий величезний шматок землі. І робота заїжджим козакам найдеться. І з’являться російські козаки в Севастополі. І знайдуться отамани, що відірвуть людей від рідних місць у мирний час, начебто вони вже навели ідеальний порядок на своїй історичній батьківщині. Хоча... козаки – це, урешті-решт, – російська імперська ідея.
Комічність появи ряджених і озброєних козаків у Севастополі не така уже недошкульна. Варто нагадати, що проти увічнення пам’яті цариці як у Севастополі, так і Сімферополі виступають українські і кримськотатарські організації. І за допомогою привізних козаків конфлікт може розгорітися в серйозне протистояння. Козаки приїхали і виїхали, а нам тут жити. Українське прислів’я «Лиха іскра поле спалить, а сама щезне», - найкраще ілюструє ситуацію із експансією в Крим і Севастополь російських козаків Водолацкого.

Тарас ЧУПРИНКА.
м. Севастополь.

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 18.07.2008 >