У приміщенні Севастопольського товариства “Просвіта” ім. Т.Шевченка відбулось урочисте оголошення результатів конкурсу на кращий літературний твір, присвяченого творчості Олени Теліги і Олега Ольжича "Державу не твориться в будучині, Державу будується нині". Засновниками конкурсу стали Фундація ім. Олега Ольжича (Київ), яка забезпечила призовий фонд, Управління освіти і науки м. Севастополя (організаційна підтримка) та Громадський комітет "Український Севастополь". 

У шкільній програмі на вивчення творів цих письменників часу не відведено, тому заохочення знайомства з чільними представниками національної еліти юними севастопольцями важко переоцінити. 
Конкурс проводився у двох вікових категоріях - учнівської та студентської молоді. 
Члени журі конкурсу відзначали в першу чергу твори, які містили самостійність думки, образність мислення, глибину розкриття запропонованих тем. Цікаво, що кращими творами визнані вірші, які якраз найбільше і увібрали в себе з перерахованого, а головне, любов до свого народу. 
Серед учнів шкіл перемогла Радіонова Ірина - школа №31 ( вчитель Бондар С. М.), 
друге і третє місця відповідно - Гур'єва Ірина - школа №39 (Лукасік З. Г.) 
Валуйська Любов – школа-гімназія №53 (Гринник О. І.). 
Переможцем серед студентської молоді за рішенням журі визначений Ракитянський Сергій – курсант Севастопольського військово-морського інституту ім. П. Нахимова 
Призерами стали Рожновський Євгеній – (Севастопольське медицинське училище – викладач Жога Т.Т.) та Зелена Анастасія – (Севастопольський комерційний технікум, Миронюк Л.О.). 
Переможці конкурсу були нагороджені дипломами, книжками та грошовими преміями, вчителі, які їх підготували, – преміями, а учасники конкурсу  - грамотами та книжками видавництва ім. Олени Теліги. 
Урочистість заходу підкреслив виступ групи бандуристів школи-гімназії №53 під керівництвом Ганни Довганюк, декламовані вірші О. Теліги та О.Ольжича, прочитані переможцями власні вірші. 
Особливої подяки за проведення конкурсу заслуговують методист Севастопольського інституту післядипломної освіти Валентина Лопатюк, члени журі Тетяна Волошинська, Ірина Муленко, Тамара Жога та голова Севастопольської організації Всеукраїнського товариства ім. Олени Теліги Олена Гринник. 

Це невеличке свято показало важливість необхідності єднання українців різних поколінь. Висловлю побажання і учасників конкурсу, і освітян, і просвітян, і своє власне аби воно стало традиційним для Севастополя, який ще не повністю розкрив свій український потенціал. 

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ, 
голова журі конкурсу 

"Українське Слово" число 24, 13-19 червня 2002 р. 

ТВОРИ ПЕРЕМОЖЦІВ КОНКУРСУ   

Земний уклін

Серпанком часу оповитий 
Твій образ, ніжний і святий. 
Фашистським катом не убитий, 
В серцях людей завжди живий. 

Хіба Добро убити можна?! 
А Справедливість? А Любов? 
І Істина непереможна, 
Тому ти з нами, люба, знов. 

Спокійних днів не захотіла, 
Бажала повного життя. 
Байдужість теж була не мила, 
Як сірої нудьги виття. 

Боролася за незалежність, 
Щоб Україна розцвіла. 
Не думала про обережність, 
А до мети сміливо йшла. 

Пройшли роки, розтала крига. 
Країна вільна і нова 
Подяку шле тобі, Теліго, 
В народі вічно ти жива. 

В моїй душі відлуння ритмів, 
Суворих, лагідних, ясних. 
Вони такі знайомі, рідні. 
В полоні віршів я твоїх. 

Тобі доземнo уклонюся 
За щирість слова, за любов. 
Із джерела твого нап'юся, 
Відчую радість знов і знов. 

Радіонова Ірина, 
учениця 11-А класу середньої школи №31 
 

Думки, що викликає в мене поезія Олени Теліги. 

Тобі мої слова, славетна поетесо, 
Тобі сміється сонце у височині... 
Про що ти мріяла, продовжувачка Лесі, 
Якою ти була? Не скажеш вже мені. 
Крізь час пройшла навіки молодою, 
Твоє безсмертне слово - чисте джерело, 
Що ледве не замулене незграбною юрбою, - 
Це є і буде, як завжди було. 
Всі твори - публіцистика, вірші і проза 
Нас змушують замислитись про те, 
Як у негоду злу, крізь бурі і морози 
Несла Теліга Слово - сонце золоте. 
Для читачa ти - як вогонь, як вихор! 
Спинятися не звикла вже ніколи, 
Аж раптом змовкнеш, усміхнешся тихо - 
Засяє як від сонця все навколо. 
Ти творчість не лише коханню присвятила, 
Оспівувала й інші почуття: 
Розлуку, сум, і жаль, що їх нести несила, 
Але без них немає і життя. 
Молилася за щастя України - 
Тяжким її був мученицький хрест - 
І, щоб вона повстала із руїни, 
Кричала ти: "Гойдайте ж кличі дзвони!" - 
У кожнім серці озивалися вони, 
Хоч час страшний чинив їм перепони, 
Дослухувались їх вкраїнськії сини 
Слова твої: "Жінкам меча бо не підняти", 
А щоб у мужа віднайшлися крила, 
Йому потрібно другом вірним стати, 
Не гнів, а ніжність є жіноча вічна сила. 
Мужчині буть порадником натхненним - 
Ось справа жінки, її сенс життя, 
А не занурившись у почуття буденні, 
Закрити тілом власне майбуття. 

Що є буття? А смерть? Які закони їхні? 
У чому ми вбачаєм власний сенс? 
Для чого ми живем? Ба, не лише для втіхи 
Бажань своїх; думки ллємо на світ увесь, 
А для людини розум - то найвища цінність, 
В Теліги була думка провідна: 
Зважай на почуття і часу швидкоплинність, 
Пізнай життя глибоко, аж до дна? 
Прекрасна поетесо, справжня жінко, 
Нащадкам з усміхом вдивляєшся в лице. 
Життя твоє, як спалах, відгоріло стрімко, 
Лишивши нам чудовий вірш оцей: 
"Заметемо вогнем любови межі. 
Перейдемо у брід бурхливі води, 
Щоб взяти повно все, що нам належить, 
І злитись знову із своїм народом". 

Ракитянський Сергій, 
курсант Севастопольського військово-морського інституту ім. П. С. Нахимова