Таке рішення, щоб зберегти обличчя, прийняла президія міськради щодо побудови пам'ятника Сталіну в Севастополі, ініційовану своєю ж комісією під управлінням Марата Туткевича, майже тиждень тому. Невідомо, що спонукало комуністів відмовитись від ідеї-фікс - чи дзвінок з вищої інстанції влади, чи самоусвідомлення глупоти, чи тиск громадських організацій. Можливо, безумців зупинив правовий коментар Севастопольської правозахисної групи. Та обурених і протестуючих людей - людей доброї волі - вже було важко зупинити. Тому від участі у пікеті сесії міськради відмовились лише ті, хто усвідомив факт досягнення своєї мети. За великим рахунком метою діяльності громадських організацій повинне бути створення такої атмосфери політичного життя, яка унеможливила б саму появу таких марнославних ідей. Чи в багатьох жертв виникає ідея цілувати руки і ноги своїм катам?

Під час пікету розповсюджувалась газета «Сталинская правда»- таке собі сардонічне відлуння комуністичної «Севастопольской правды», яка присвячує катам українського народу цілі випуски. Майже кожному депутату вручений правовий коментар СПГ. На гаслах, підготованих в Асоціації національно-культурних товариств були перераховані всі злочини ката народів.

Слово організаторам спротиву:
Валерій Мілодан, голова Асоціації національно-культурних товариств Севастополя:
Ніхто не гарантує, що питання про побудову пам'ятника не буде включене до порядку денного на цій або наступній сесії, але депутати мусять знати, що є значна частина севастопольців, які виступають проти побудови пам'ятника Сталіну. Не кажучи вже про все ті злочини, які пов'язані з його ім'ям, рішення депутатів може призвести до значного розколу населення міста. Шкода, що у людей така коротка історична пам'ять.

Роман Романов, виконавчий директор Севастопольської правозахисної групи:
Пікет показав, що в місті Севастополі є організований спротив абсурдним ідеям, які виникають в головах радикалів, що входять до складу міськради. На пікеті був представлений широкий спектр громадських організацій і партій міста. Вважаю, що наші ідеї і наші вимоги були чіткими і зрозумілими і невключення цього питання до порядку денного сесії є перемогою організацій, які об'єдналися в Антисталінський комітет.

До сказаного треба додати, що учасники Антисталінського комітету показали взірець тог, як невеликими силами, простими діями, зверненням до людей, які приймають рішення, відстоюванням прав людини, врешті-решт закликом до здорового глузду можна досягти бажаних результатів. Отже, перемога?

Не забуваймо, що спокій в Севастополі, який доля і влада перетворили в експериментальний майданчик, може тільки наснитися. Політично стурбовані вже підняли нові жупели - «Великому Октябрю - статус государственного праздника», «Севастополю - статус России» (саме так!). Але це вже питання суто медичне.

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ,
Севастополь

“Українське Слово”
№ 40 від 4-10 жовтня 2001 р.