Ми навчили їх говорити, писати, молитись. Заснували їм міста. Ми дали їм найкращих вчених і мислителів, наповнили собою їхні болота. Вони більше тисячоліття черпали нашу мудрість, наші звичаї, але так і залишились дикунами. Більше того: тепер вони беруться вчити нас.
 
7 червня активісти "невидимого фронту" вийшли на київські вулиці, щоб домогтися скасування візиту Папи Римського в Україну. Якщо ви бачили жертв скандального "Білого братства" із фанатичним блиском в очах, то приблизно зможете уявити картину походу. Злість, молитовний спів, безліч ікон, хрестів, похоронні хоругви, тисячі порожніх облич, а ще - "казачки-охоронці", ветерани НКВД, юні "камсамольци" і всяка наволоч, яка сходиться на подібні заходи "поглазєть".
 
Задля справедливості варто зауважити, що цього разу організатори не пошкодували ані часу, ані вдовиних грошей, і звезли учасників з цілої землі української, про що повідомляли плакатні написи. І може, я б їм повірив, якби вірні нібито з Івано-Франківщини не співали молитви з ма-а-асковським а-а-акцентом. Хоча ... всяке у світі буває.
 Найбільше дивували написи типу "Папа Римський - кат українського народу". Як ви гадаєте, люди зі здоровою психікою можуть таке писати? І що найстрашніше, вони так справді думають.
 Спостерігаючи весь цей карнавал, я раптом зрозумів, що ці "вєрующіє-зомбі" - ті самі фарисеї і книжники, що розіп'яли Христа. І я певен, що якби нині з'явився між ними Христос, і говорив усе те, що говорив два тисячоліття тому, вони б не почули його і знов розіп'яли, але цього разу за благословенням Московського Патріарха і під спів псалмів зведеного хору іноків Києво-Печерської і Почаївської Лавр.
 Київська акція не поодинока. Ланцюжок антипапських дебошів паяється вмілою рукою старого авантюриста. Але справа, як виявляється, зовсім не у Папі. Проблема, як завжди, у нас, в українцях. РПЦ (УПЦ МП), насамперед, боїться втратити свої позиції і опинитися у дуже незручній ситуації. Переговори, що ведуться з Вселенським Патріархом, сьогодні дають шанс українцям отримати власну канонічну православну Церкву, що означатиме втрату поважної більшості парафій РПЦ в Україні. А це не лише гроші. Ні для кого не є секретом діяльність РПЦ в Україні як поважного агентурного підрозділу російських інтересів, своєрідної п'ятої колони.

Агенти

 З Москви надійшли чергові інструкції нашому Гаранту. І знаєте, від кого? Від учасників З'їзду слов'янських народів Білорусі, Росії і України. Спочатку на нашого Президента образились, чому він не привітав це збіговисько (молодець!). Виявляється, вони з глибокою тривогою сприйняли звістку про майбутній візит в Україну Глави Римо-Католицької Церкви Папи Івана Павла II. І причина тут -сказитись можна - зрештою, читайте самі: "Згідно нормам міжцерковних відносин, візит може відбутися тільки за запрошенням чи згодою Української Православної Церкви -єдиної канонічної Православної Церкви в Україні".
 Нормально? Цитую далі: "Відомо, що Настоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Владимир і весь її єпископат заявили, що вважають візит Папи Римського на Україну передчасним", бо "католицький Захід неодноразово намагався навернути наших предків" в "іную вєру, но Господь храніл іх во Святом Православіі". Чиї предки маються на увазі - наразі невідомо.
 А далі - Юдині плачі. Виявляється, протягом останнього десятиліття злі "бандьори - уніати" на "Западє Украіни" захопили не мало-не багато - 1000 православних храмів і розгромили три православні єпархії - Львівську, Івано-Франківську і Тернопільську. Класично. А звідки там ті єпархії взялися - ніхто не питає. Як нікому не цікаво, скільки було пограбовано церков, монастирів, вбито священиків і вірних не лише уніатів, а й православних українців по всій Україні. Скільки з подачі РПЦ вчинено жахливих розправ над мирними громадянами. Українці добре пам'ятають, як московські попи, вислухавши сповідь, бігли здавати інформацію в КГБ. Наївні люди приходили додому і заставали або згарище, або путівку в концтабір.
 "З боку Папи Римського жодного разу не пролунало засудження дій греко-католиків. Тому його візит закріпить несправедливість, дасть привід для посилення уніатської агресії, а значить, загострить міжконфесійні відносини і порушить громадянський мир на Україні. З'їзд славянских народов підтримує заклик УПЦ (МП) перенести візит на Україну Римського Понтифіка до повного врегулювання проблем, викликаних тиском греко-католиків на "православ'я на Західній Україні" і в цілому католицькою експансією на канонічній території Московського Патріархату". "Тиск греко-католиків"... Мені чомусь смішно.

 "Три страны - один народ"

 Щоб уявити весь масштаб істерики, яку здійняли у Москві, слід зупинитися на деяких подробицях. По-перше, в роботі З'їзду брали участь як "віруючі", так і "більшовики". Об'єднала їх ненависть до України і любов до Московського імператорського корита. А Україну там презентували такі шедевральні постаті, як Петро Симоненко і Борис Олійник.
 Після тиради привітань із вуст голови Держдуми Росії Г.Селезньова полилось: і про нещасних білорусів, що обрали пріоритетом своєї політики союз "с Россией", і про розпал "междоусобной смуты на Украине", і про "спільність доль" слов'янських народів, насамперед -москвинів, білорусів, українців. При цьому "православ'я виступає проти поділу людей за національними, релігійними й іншими ознаками".

Серйозно
 
Якщо випірнути з площини демагогії і поринути у більш реальні речі, то буде цікавим факт нещодавньої зустрічі Патріарха Московського і Всія Русі Алексія з теперішнім послом Росії в Україні Черномирдіним саме перед його від'їздом до Києва. Святійший привітав посла і побажав успіхів у нелегкій праці, а ще -проінструктував про ситуацію у релігійному житті України, передав документи, які висвітлюють проблеми стосунків між православними і греко-католиками, а також матеріали про сутність розколів в українському православ'ї. Справа виглядає так, що питання існування РПЦ в Україні не просто виходить за межі церковних стосунків, а займає чільне місце в державній політиці Росії, яка хоче за всяку ціну загрузнути тут навіки. Гарно ілюструють сказане останні події в Севастополі.

Крим закипає
 
Спека доходить фатальних позначок. Деякі громадяни ще зберігають сталу температуру мозку, але сили спротиву термічним реакціям помітно підупадають. З часом може статися тепловий вибух на ґрунті передозування московським шовінізмом.
 
У Криму справді назрівають проблеми, принаймні, у площині релігійній. Так, громадськість Севастополя звернулась до Президента України, аби знову нагадати, що Крим таки українська земля і потребує президентського втручання. "Нагадуємо, що протягом 10 років громада Української Греко-Католицької Церкви не може отримати ділянку для побудови храму, наражаючись на спротив комуністичної представницької влади та Православної Церкви Московського Патріархату. Просимо Вашого впливу на місцеву владу для вирішення питання. Донині не вирішено проблеми повернення храму святого Климента в місті Севастополі власниці - римо-католицькій громаді св. Климента як єдиній правонаступниці. Римо-католицькою громадою для вирішення цього питання вже подано позов до Європейського суду з прав людини в м.Страсбурзі".
 Українці Криму сподіваються, що напередодні візиту найсвятійшого Отця вдасться хоч зрушити з місця цю проблему.

 Та зовсім дикі речі кояться у Севастополі з парафією громади Андрія Первозванного УПЦ КП. 27 травня, у День слов'янської писемності, вірні вирішили відправити молебень Богові "за рідну українську мову" в Херсонесі, де проходили святкування. Спочатку охоронці при вході не пускали архімандрита Паїсія до храму, посилаючись на розпорядження адміністрації, але згодом заступник директора повідомила, що жодного подібного розпорядження не було. Під час відправи до вірних підійшли люди в чорних рясах і почали ображати тих, хто молився. Коли молебен закінчився і вірні вже розходились, під'їхав мікроавтобус, напханий розлюченими молодиками. Цього разу обійшлося шарпаниною, образами, матюками, звинуваченнями у всіх смертних гріхах, прокляттями і погрозами розправитись зі всіма "хахлами". Що буде наступного разу?
 
Причина такої ненависті очевидна: "Ми, українці Севастополя, хочемо славити Бога рідною мовою і маємо на це повне право. Але в Севастополі будь-що українське зустрічає шалений спротив як з боку російських шовіністичних кіл, так і з боку проросійської місцевої влади. Це повна дискримінація Українців в Україні, і ми можемо лише позаздрити українцям діаспори, які мають можливості для задоволення своїх релігійних і культурних потреб рідною мовою". З цим листом українці Севастополя звертаються до Патріарха Філарета, голови Севастопольської адміністрації та ЗМІ. Чи їх хтось почує?

Ромко МАЛКО, Київ

“Українське Слово” №24(3076)