Антиконституційна метушня антиукраїнських сил у Верховній Раді України щодо лобіювання закону про спеціальний - офіційний чи державний статус російської мови в Україні - демонструє всьому цивілізованому світові, що над українською мовою знову нависла реальна загроза виродження і загибелі - тепер вже в незалежній Україні. Ці ганебні дії проходять на тлі подальшого російщення суспільного життя, компрадорства в економічній і духовній сферах, щоденної зради національних інтересів представниками української влади в результаті витонченої політики спецслужб та офіційного Кремля.
Російським експансіоністам та неоімперіалістам, їхнім прислужникам в Україні вже не вистачає простого володіння багатствами України, якими люб'язно поділилась з ними українська влада, і вони хочуть володіти ще й душами українців.
Намагання порушити Основний Закон(Конституцію) України самими депутатами-законодавцями є прямим продовженням безпрецедентних мовних утисків царату, валуївських циркулярів, емських указів, більшовицьких репресій та інших заборон рідної мови, «мудрої» ленінської національної політики, яка лише на словах визнавала права і свободи поневолених народів, підступності комуністичної ідеології, яка використовувала всі засоби примусової денаціоналізації - від стимулювання російської мови у шкільництві до підступної міґраційної політики, яка мала на меті розчинити корінні етноси російськомовним елементом, не кажучи вже про депортацію і фізичне винищення цілих народів.
Неупереджені фахівці на основі аналізу історичного досвіду інших країн доводять і серйозно застерігають: «Офіційне ж закріплення в законодавстві українсько-російської двомовності на загальнодержавному рівні в умовах теперішнього явного переважання другої з цих мов означатиме для української мови фактичний занепад».
Російських шовіністів та їх прислужників-малоросів-москвофілів вже не влаштовує положення Основного Закону про те, що «В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України» і вони демонструють своїми намаганнями знищити українську мову, що можуть змиритися з формально незалежною Україною, але з російськомовними українцями. В намаганнях отримати побільше об'їдків з імперського столу Росії, територіально українські депутати готові і до продажу душ за московську юшку чи щі аби за будь-яку ціну залучити голоси, на жаль, численної раті москвофілів, українофобів і безхребетних малоросів.
Очевидно про таких антиукраїнських діячів писала велика українська поетка Ліна Костенко:
Отак воно і йдеться до руїни.
Отак ми й загрузаємо в убозтво.
Є боротьба за долю України.
Все інше - то велике мискоборство.

Громадський комітет «Український Севастополь» вважає антиконституційну метушню такою, яка спрямована на пропаганду і агітацію своїх вузькопартійних інтересів напередодні виборчої компанії антиукраїнськими партіями, а також вимагає прийняття Закону України «Про антиукраїнську діяльність», який поклав би край антидержавній активності в тому числі в законодавчому органі України.

Громадський комітет «Український Севастополь»
2 грудня 2001 року