МАЗЕПА
(Сон)

Примчалась ніч у чорній багряниці
На змиленім посрібленім коні.
Рвуть бахрому примарну упирці,
Гвалтують тишу зойки навісні.

Мазепа спить.
                 Розсунулись палати
Кудись у ніч, в завихрені степи,
Де завірюха в сніговім халаті
Неначе жне невидимі снопи.

Ревуть вітри. На лютім видноколі
Неначе хугу хтось в обійми взяв.
«Владико наш! Знайомий хтось до болю...
Це Самойлович!» - гетьман простогнав.

Та старець той розплився в завірюсі,
І простяглось натомість безліч рук..
І хтось кричав: «Ти нас віддав звірюці!
Нас повбивав Петра твого канчук».

І він пізнав. Пішли полки на страту...
Петрів наказ... Схилилась голова.
«Це ти! Це ти! Це ти був їхнім катом!» -
Неначе била булава.

А потім все змішалось, потемніло,
Лиш на вітрах гойдалися плачі.
Тікав народ обдертий, зубожілий
На правий бік до Палія вночі.

Втікає люд...
               Бунтують посполиті...
Інтриги, зрада в кожному куті...
І вороги -
             як ті вовки неситі...
Нехай..!
          Та я не зіб’юся з путі!

Я проведу Вітчизну через бурі!
Та дзвякнуло залізо на вітрах
І появивсь на обрії понурім
Семен Палій, закутий в ланцюгах.

Мов білий сніг, вихрилися по степу
Козацький вус, чуприна, борода:
- Не проведеш!
                   Не тіш себе, Мазепо!
Ти і себе й народ Москві продав!

У серце ніж. Сумління кровоточить:
- Я гнув хребет... Запродав...
                                   Шкіру дер..?
А де твої, скажи, Семене, очі?
Поглянь, яка Україна тепер!

Стоять полки. Як ліс густий - кіннота.
При бунчуках козацька старшина.
Гетьманський двір. Відчинені ворота
До шкіл, мистецтв, до красного письма.

Ми вже народ! Не зграя гультіпаків!
Держава буде! Сильна і міцна!
Та зник Палій, і тільки вітер плакав
Й курилася у полі сивина.

- Ге-ге-ге-ге!  - Здригнулися палати.
- О Боже! Цар...
                    Пекзапек! Осина!
Цар реготав й дивився п’яним катом
Пулькатий*, грізний, наче сатана.

А у руках жорстокого сатрапа
Ячала чайка. Гетьман похолов.
Скорбіла ніч. Тихенько вітер плакав
І цілував святу невинну кров.

___________________
* Пулькатий - опуклий.

До змісту Зеновій Красівський «НЕВОЛЬНИЦЬКІ ПЛАЧІ»