МОЛИТВА II

Народе мій, стою перед Тобою,
А серце, як розбитий дзвін,
Гуде скорботою ТВОЄЮ і журбою,
І я не підведусь з колін.
До неба Твого підіймаю руки,
Стискаю з болю ТВОГО кулаки:
О ГОСПОДИ!
                 Приємлю смерть!
                                      Приємлю муки!
Лишень верни розбиті черепки
ТВОЇХ святих осквернених скрижалів
Моїм синам!
               Хай знову бризне кров!
Хай в серці захлинесь обломок сталі!
Впаде на сонну пам’ять хоругов,
Обпльована і втоптана в болото!
Хай блисне!
              Прогуркоче грім!
В грудях моїх гуде ТВОЯ скорбота.
В грудях моїх гуде розбитий
                                    дзвін.

До змісту Зеновій Красівський «НЕВОЛЬНИЦЬКІ ПЛАЧІ»