БОРЗОПИСЦЯМ

Я не забудуся у сні!
В тривожний час не ляжу спати!
А буду всюди всім кричати,
Що гинуть люди у ярмі!

Кричатиму до хрипоти:
Не вам, нікчемні лизоблюди,
Носити горде ім’я «ЛЮДИ»
І в храм свободи увійти.

І смолоскип нести не вам!
Не вам майбутні покоління
Будити голосом сумління!
Не вам, лакеям і рабам!

Скрижалі правди не у вас!
Кривавий прапор,
                     брудні руки,
Оскал голодної звірюки
І на устах ідейний сказ.

О, дипломовані раби!
Чого вас мати, борзописці,
Не задушила у колисці?!
Не знав би наш народ ганьби.

Якби не ваш брехні покров -
Була би видна кров проллята!
Були б плачі!
               Були б прокляття!
Лунало б нині:
                 «Кров за кров!»

Та ви народ  як тлін,
                         як міль,
Як шашіль дерево - роз’їли,
Брехнею душі напоїли,
І слава вам: проріс кукіль.

Росте, колоситься бур’ян...
Хто що посіяв - буде мати!
І прийдесь вам своє пожати...
Самим попасти в свій капкан.

До змісту Зеновій Красівський «НЕВОЛЬНИЦЬКІ ПЛАЧІ»