***

Який ти прекрасний, чудовий, світе!
Та чом так нестерпно на тобі жити?!
Нема коло чого ні душу зігріти,
Ні д’ серцеві серце своє притулити.

Ростуть яничари. Паношиться зрада
І ходить в пошані, у листі лавровім.
Тупа. Безголова!
           Їм те не завада,
Що їхній обрік замішаний на крові.

Усе вже давно перепродали всоте!
Стримлять лише в небо звуглілі долоні
Народу мого, що застиг у скорботі!
Лиш сумом захриплим ридає вороння.
...................................................................
Лиш сумом захриплим ридає вороння.

До змісту Зеновій Красівський «НЕВОЛЬНИЦЬКІ ПЛАЧІ»